Представники культуральних середовищ, менеджери кіноіндустрії та музейної справи, інтеліґенція виступили із колективним зверненням, у котрому вимагають звільнити російського режисера Ілью Хржановського з посади художнього керівника Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Ініціатори звернення стривожені намірами Хржановського використати при створенні музейних проєктів творчі методи, апробовані у фільмі "Дау", й наполягають на тому, що проєкт меморіалізації потребує значно більш виваженого ставлення.
"Ми вважаємо за неможливе ігнорувати неодноразово озвучені наміри пана Хржановського перенести апробовані під час роботи над проєктом «Дау» методи (деякими спеціалістами розцінювані як методи соціальної інженерії) на чутливу сферу комеморації трагедії Голокосту", – йдеться у листі, який підписали, зокрема, Оксана Забужко, Сергій Жадан, Юрій Макаров, Олена Стяжкіна, Володимир Тихий, Борис Херсонський, Олександра Коваль та інші.
Автори звернення обурені наміром використовувати "психометричні алгоритми" в експозиції музею, різноманітні експерименти, "в яких відвідувачі опинятимуться, зокрема, в ролі жертв, колаборантів, нацистів і військовополонених, яких змушували спалювати трупи" тощо.
"Запропоновані форми імерсивного залучення до реконструйованої інструментами VR дійсності Голокосту, геймізації смерті, використання прийомів соціальної інженерії, зокрема заборонених до відтворення Стенфордського тюремного експерименту та Експерименту Мілгрема, не мають нічого спільного з вшануванням пам’яті жертв Голокосту. На наше глибоке переконання, меморіали Голокосту покликані запобігати виникненню в майбутньому тих моральних виборів, перед котрими поставали його жертви. Симулювати ситуації подібного вибору – неприпустимо", – наголошують автори.
Автори звернення також стривожені непрозорістю управлінських рішень та відсутності підзвітності громадськості.
"Створення Меморіалу «Бабин Яр» — спільна справа Благодійного фонду Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», української влади, міжнародних стейкхолдерів та українського суспільства. Благодійні пожертви, хай які щедрі, не мають перетворювати Меморіал на приватну справу і не дають права на волюнтаристські рішення. Міжнародна інституція, що проповідує цінності відкритого суспільства та задає етичні стандарти, повинна діяти відкрито. Репутаційні втрати, завдані Меморіалу внаслідок призначення пана Хржановського художнім керівником, руйнують результати роботи попередніх трьох років та ставлять інституцію на межі міжнародного скандалу", – йдеться у зверненні.
Листа адресовано голові наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Натану Щаранському та членам наглядової ради.
30.04.2020
У ці дні в Україні відбувається гостра дискусія навколо концепції Меморіалу нинішнього художнього керівника Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» Ільї Хржановського та його попередніх проєктів.
Наприкінці 2019 року пана Хржановського було призначено художнім керівником Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». Однак, за свідченнями співробітників, де-факто його робота в Меморіалі почалася ще ранньої осені. Відтоді політика Меморіалу зазнала радикальних змін. Так, 30 вересня 2019 року у листі за підписом тодішнього генерального директора Меморіалу Геннадія Вербиленка членів Громадської ради Меморіалу було повідомлено про розпуск Ради без пояснення причин. Невдовзі проєкт залишили Геннадій Вербиленко, виконавча директорка меморіалу Яна Барінова та значна частина команди. Треба зазначити, що попередня команда здійснила досить багато для вироблення концепції Меморіалу і її робота здобула високу оцінку міжнародних експертів. Попри декларовану новим художнім керівником політику прозорості в діяльності інституції, публічно такі кадрові рішення стейкхолдерів не були пояснені.
23 квітня 2020 року Карел Беркгоф, головний історик Меморіалу з лютого 2017 по січень 2020 року, заявив про неможливість подальшої міжнародної підтримки Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» з етичних міркувань. Він послався на драматичні зміни в інституції, що розпочалися після призначення Хржановського, й особливо різко висловився щодо запропонованих ним методів меморіалізації трагедії Бабиного Яру. Серед них — побудова «психометричних алгоритмів», участь у експериментах, «в яких відвідувачі опинятимуться, зокрема, в ролі жертв, колаборантів, нацистів і військовополонених, яких змушували спалювати трупи» тощо. Карел Беркгоф назвав пропозиції Хржановського антинауковими й такими, що порушують Міжнародний статут меморіальних музеїв (International Memorial Museums Charter).
27 квітня був оприлюднений адресований дирекції Меморіалу ще восени 2019 року лист керівника Групи розвитку основної експозиції (Core Exhibition Development Group) Дітера Богнера, в якому він різко критикує представлену Хржановським концепцію Меморіалу як таку, що провокує шоковий досвід, а не пам’ятання та розмірковування, і називає її «Голокост-Дисней». Пан Богнер також зауважує невідповідність методів призначення Хржановського заявленим принципам прозорості та з етичних міркувань відмовляється від подальшої співпраці з Меморіалом.
Цього ж дня концепцію пана Хржановського опублікував сайт «Історична правда». Оприявлені матеріали викликали хвилю дискусій і критики в середовищі професіоналів і широкої громадськості. Загальна оцінка зводиться до того, що запропоновані форми імерсивного залучення до реконструйованої інструментами VR дійсності Голокосту, геймізації смерті, використання прийомів соціальної інженерії, зокрема заборонених до відтворення Стенфордського тюремного експерименту та Експерименту Мілгрема, не мають нічого спільного з вшануванням пам’яті жертв Голокосту. На наше глибоке переконання, меморіали Голокосту покликані запобігати виникненню в майбутньому тих моральних виборів, перед котрими поставали його жертви. Симулювати ситуації подібного вибору — неприпустимо.
На жаль, дирекція Меморіалу досі не оприлюднила контроверсійної концепції Хржановського, а Наглядова рада меморіалу не висловила публічно свою позицію щодо звинувачень у порушенні прав людини в попередньому проєкті Хржановського — «Дау», який викликав широкий суспільний резонанс.
Зокрема автора «Дау» звинувачують у порушеннях під час роботи прав людини, трудового законодавства, ймовірному насильстві над дітьми, заподіянні тілесної шкоди, приниженні та сексуальних домаганнях. Критики проєкту ставлять під сумнів наявність реальної поінформованої згоди дорослих учасників.
Прихильники проєкту (і сам автор) наголошують на широкому міжнародному резонансі і навіть успіху «Дау», зокрема, на присудженні одного з головних призів Берлінського міжнародного кінофестивалю стрічці «Дау. Наташа», оминаючи, однак, скандал, яким супроводжувався її показ у Берліні. Французька та німецька преса в 2019-2020 роках неоднозначно відреагувала на проєкт і критикувала автора за сцени несимульованого насильства та прояви расизму, й поставила під сумнів етичність творчого методу Хржановського.
Пан Хржановський не приховує факт співпраці у проєкті «Дау» з російським екстремістом Максімом Марцинкєвічем (на прізвисько «Тесак») та його групою. Марцинкєвіч — засновник гомофобського руху «Оккупай-педофиляй», пропагандист ідей націонал-соціалізму, расизму та антисемітизму.
22 квітня 2020 року на офіційному сайті Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» з’явилась офіційна заява інституції, в якій, зокрема, йдеться: «Ми не можемо давати професійну оцінку цим фільмам та методам і прийомам, за якими вони створені». Ця заява, як нам здається, суперечить цінностям, які відстоює Меморіал (свобода та гідність людини, її життя та її права), оскільки йдеться про нехтування людською гідністю, інструменталізацію людини, співпрацю з неонацистами. Відсутність реакції на неоднозначні концепції і публічні акції керівника дискредитує інституцію, ставить під сумнів її відданість задекларованій місії та задачам, серед яких — «привернути увагу суспільства до загроз тоталітарної, екстремістської, нацистської та расистської ідеологій, підтримуючи при цьому культурні, етнічні, релігійні та соціальні відмінності».
Ми вважаємо за неможливе ігнорувати неодноразово озвучені наміри пана Хржановського перенести апробовані під час роботи над проєктом «Дау» методи (деякими спеціалістами розцінювані як методи соціальної інженерії) на чутливу сферу комеморації трагедії Голокосту.
Ми вважаємо також неприпустимими непрозорість управлінських рішень та відсутність підзвітності інституції громадськості. Створення Меморіалу «Бабин Яр» — спільна справа Благодійного фонду Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», української влади, міжнародних стейкхолдерів та українського суспільства. Благодійні пожертви, хай які щедрі, не мають перетворювати Меморіал на приватну справу і не дають права на волюнтаристські рішення. Міжнародна інституція, що проповідує цінності відкритого суспільства та задає етичні стандарти, повинна діяти відкрито.
Репутаційні втрати, завдані Меморіалу внаслідок призначення пана Хржановського художнім керівником, руйнують результати роботи попередніх трьох років та ставлять інституцію на межі міжнародного скандалу.
Закликаємо Наглядову раду звільнити пана Хржановського з посади художнього керівника Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» та поновити діяльність Громадської ради Меморіалу як незалежного органу координації з громадськістю.
Звернення підписали:
Зурабі Аласанія, журналіст, голова правління Національної суспільної телерадіокомпанії України
Катерина Бабкіна, українська письменниця
Віра Балдинюк, журналістка, головна редакторка сайту Korydor
Володимир Бєглов, голова правління Освітнього центру з прав людини у Львові
Катерина Ботанова, культурна критикиня, співкураторка міжнародного фестивалю Culturescapes (Швейцарія)
Ольга Гончар, директорка Меморіального музею тоталітарних режимів "Територія терору" у Львові
Людмила Губіанурі, завідувачка літературно-меморіального музею М.Булгакова
Тамара Гундорова, професор, член-кореспондент НАН України, Інститут літератури імені Шевченка НАН України, член Національної ради України з розвитку науки і технологій
Софія Дяк, історикиня, директорка Центру міської історії Центрально-Східної Європи, Львів
Сергій Єкельчик, президент Канадської асоціації українознавців, професор Університету Вікторії
Володимир Єрмоленко, філософ, журналіст, директор з аналітики «Інтерньюз-Україна», викладач НаУКМА
Сергій Жадан, письменник
Оксана Забужко, письменниця
Денис Іванов, продюсер, керівник кінокомпанії «Артхаус Трафік»
Ірена Карпа, письменниця, музикантка
Алевтина Кахідзе, художниця, співзасновниця резиденції для міжнародних художників «Розширена історія Музич», посол з толерантності ПРООН в Україні
Вахтанг Кіпіані, головний редактор сайту «Історична правда»
Олександра Коваль, генеральна директорка Українського інституту книги
Іван Козленко, генеральний директор Національного центру Олександра Довженка
Юлія Литвинець, генеральний директор Національного художнього музею України
Андрій Любка, письменник
Юрій Макаров, журналіст, шеф-редактор директорату телебачення НСТУ, голова редакційної ради часопису «Український тиждень», голова Комітету з Національної премії
Олеся Островська-Люта, генеральна директорка "Мистецького Арсеналу"
Анатолій Подольський, історик, керівник Українського центру вивчення історії Голокосту
Зоряна Рибчинська, завідувачка кафедри культурології Українського католицького університету
Юлія Сінькевич, генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю, співзасновниця та членкиня Наглядової Ради Української кіноакадемії
Ірина Склокіна, історикиня, Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Львів
Олена Стяжкіна, історикиня
Володимир Тихий, кінорежисер, Громадське кінооб’єднання «Вавилон 13»
Юлія Федів, виконавча директорка Українського культурного фонду
Оксана Форостина, видавчиня
Борис Херсонський, поет, ректор Київського інституту сучасної психології та психотерапії
Ірина Цілик, кінорежисерка, письменниця
Віталій Чернецький, професор славістики, директор Центру російських, східноєвропейських та євразійських студій, член виконавчої ради програми з єврейських студій, Канзаський університет, США
Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту
Юлія Юрчук, історикиня, дослідниця політики пам’яті, Університет Сьодерторн, Швеція
Владислава Москалець,історикиня, координаторка програми Єврейських студій Українського католицького університету
Оксана Міхеєва, докторка історичних наук, професорка, Український католицький університет
Анна Чеботарьова, соціологиня, Університет Санкт-Ґаллена (Швейцарія), Центр міської історії Центрально-Східної Європи (Львів)
та інші.Збір підписів триває.
