Чергове покоління.

Малий фейлєтон.

На чім-то не відбилися роки воєнного лихоліття?

Я сидів вчора в товаристві педаґоґів ріжного калібру. Народний учитель жалувався на химерність теперішної дітвори. Події останніх років так поділали на уми дітей, що становище учителя в класі стає щораз-то труднійше. Нераз відповідь дитини вводить учителя в дійсне заклопотання.

Ось напр. на лєкції ґеоґрафії: Питаю: Крім природних які ще можуть бути границі держав?

— Такі, які визначив версальський договір — відповідає бубон.

— Який нарід заселює Білорусь?

— Се залежить від сього, хто виграє війну.

Або в ботаніки:

— Що подибуємо на дні моря?

— Затоплені кораблі: панцирники ,кружляки, дреднавти і підводні лодки.

— Що найбуйнійше росте в нашому підсоню?

— Ціни поживи.

Або таке: Завдяки чому може чоловік переноситися в місця на місце залізницею?

— Завдяки паскарству залізничними білєтами.

— Яке звіря найскорше переноситься з місця на місце?

— Свиня-паскар, що доробився майна на війні і має свій власний автомобіль.

Або на лєкції рахунків в першій клясі:

— Питаю дитину — каже професор Кабак — скільки є два рази два?

— Шість.

— Чому шість? Як хочеш купити два зошити по дві корони, то скільки заплатиш?

— Шість корон.

— Чому?

— Ніби пан професор не знають, що зошит подорожів змов о корону.

— Не думайте, що лиш в діточих головках довершилося таке перетворення понять — перебив старий, досвідний професор української ґімназії. Те саме й серед нашої середної і академічної молодіжи. Возьміть під увагу. Хлопець, що на війні здав матуру, приготовляє відчит і то нe-аби який відчит. Як мав терпеливість перечитати три сторінки з якого небудь лєксікону, то говорить на тему "Нових течій в будівництві", як має за собою незатерті спомини двійок з латини і греки в ґімназії, тo шкварить цикль викладів п. з. «На марґінесі навчання латинської і грецької мови в середних школax", а як припадково молодець є співолюбивий і збагнув тайну, яка є ріжниця між віоліновим ключем а ключем від ОО, то пише про "Основи музичної культури..."

Я не дослухав розмови, бо мусів йти на концерт композитора Миколи С. Лисенка. І тепер жалую...

Громадська думка