Світ – порожній сабвей

 

сховатися у затінок листка

в стихи що наближаються до Пасхи

з яких сторін на тіні віслюка

проїде тінь невидима для пастви?

 

із музикою тиші як сабвей

із рипанням шухляд – поруччя – сходів

заломлюване світло з-під дверей

немов листи підкинуті знаходиш

 

і все що замикається  ключем

двокрапка – кома – знак питання – риска

вустами замикається плече

на пурпур маяка і барбарису

 

а дім твій замикається рядком

а світ твій застебається на ґудзик

і світло – мов розлите молоко

й позеленілий запах кукурудзи

 

але з отих сторінок одкровень

з тих зірваних немов стоп-кран печатей

порожній світ – порожній як сабвей

як фалда вітру і печаль печалей

 

хіба важливо – пасажир чи ангел

начіплять маску на розчохи вух

та часу перекривлений котанґенс

на косинусі – на рядках зі смуг

 

зі сумнівів – з останньої седмиці

з прохання чашу мимо пронести

бо в’їхавши у місто на ослиці

всі брами позамикано й світи.

 

 

21.03.2020