Влада воліє укладати мирові угоди з великими компаніями, а не витрачати гроші на дороге судове переслідування
Вперше мої дослідження набули широкого розголосу у 1979 році. У співпраці з іншим молодим вченим я пояснив, що багато великих британських компаній не платили податку на прибуток. Проблема знову стоїть на порядку денному, а мій співавтор йде у відставку з посади голови Банку Англії.
Минулого тижня саміт "Великої Вісімки" засудив таємниці корпорацій та податкові гавані. Але джерела цієї проблеми не знаходяться на Бермудських чи Нормандських островах. Дії, спрямовані на ухилення від оподаткування, мають місце у країнах "Великої Вісімки". Правильною відправною точкою є недосконала система оподаткування та адміністрування податку на прибуток у самих країнах "Вісімки".
Податок на прибуток підприємств (чи податок з корпорацій) – це податок на прибуток, який компанія заробляє для своїх акціонерів. Тому він є водночас податком з діяльності корпорації та податком з акціонерів, але спроектований так, що не здатен досягати жодної з цих цілей. Він не є раціональним, ані з адміністративної, ані з економічної точки зору. Він складний, і від нього часто ухиляються. Водночас він серйозно спотворює як інвестиційні, так і фінансові рішення компаній.
Є сенс обкладати податком доходи акціонерів. Якщо є бажання окремо оподатковувати діяльність компаній, найбільш відповідною базою для оподаткування буде вільний грошовий потік, чи економічна рента – обсяг грошей, який бізнес заробляє понад вартість капіталу. Майже кожне безпристрасне дослідження структури оподаткування компаній надавало перевагу проведенню реформи за цим рецептом. Сер Мервін Кінг та я виступали за неї ще у 1979 році; "Доповідь Мірліса", присвячена системі оподаткування Великобританії, нещодавно опублікована Інститутом фіскальних досліджень, дійшла такого ж висновку.
Є кілька різних шляхів досягнення цього результату – усунення можливості відрахування витрат на виплату відсотків з бази оподаткування, запровадження пільги на вартість акціонерного капіталу, або ж зміщення бази оподаткування у напрямку до грошового потоку замість бухгалтерського прибутку – усі вони у кінцевому підсумку закінчуються у тому самому місці.
Ці реформи намагаються однаковим чином поводитися з різними рівнями інвестування та різними методами фінансування. Можливості для ухилення від сплати податків є скрізь і завжди вони є наслідком правил, що трактують економічно ідентичні транзакції неоднаково. Звідси випливає, що між цілями сприяння економічній ефективності та створення адміністративних структур стійких до ухиляння від оподаткування існує радше злагода, ніж конфлікт. Податок на прибуток підприємств у нинішній формі не досягає жодної з цілей.
Було б найкраще, якби ці реформи можна було провести скоординовано на міжнародному рівні, але це не суттєво: важливо, проте, узгодити кращі правила розподілу податкових доходів між юрисдикціями. Оскільки уряди – навіть у ЄУ – не змогли узгодити правила щодо засад, що кожен з них оподатковує глобальний прибуток "своїх" компаній, існують можливості для створення доходів, які не будуть обкладатися податками ніде, і витрат, якими можна буде скористатися для зменшення бази оподаткування, більше одного разу.
Таке ухиляння від оподаткування полегшується та посилюється корпоративними маніпуляціями з цінами, за якими капітал, товари і послуги рухаються через кордони. Звітність, як наслідок, показує, що прибуток був зароблений у юрисдикціях з низькими податками, в яких не ведеться або майже не ведеться справжня діяльність. Для компаній буде нещиро стверджувати, що вони сплачують усі належні податки, коли їхній розрахунок ґрунтується на звітності, що суперечить економічним і бізнесовим реаліям.
Проте, податкові органи переважно воліють укладати мирові угоди з великими корпораціями, а не витрачати гроші на дороге судове переслідування. З вами або мною вони не будуть домовлятися. Для невеликої компанії не матиме ніякого сенсу платити бухгалтеру, щоб він лише розраховував суми належних до сплати податків, або фінансувати оскарження рішень податкових органів у судах. Неприйнятним результатом стає абсолютно правильне відчуття, що існує один закон для маленької людини, і зовсім інший для великих компаній. Потенційний ефект цього відчуття на дотримання податкового законодавства полягає у висновку, що на ухиляння від сплати податків цілком варто витрачати мільйони фунтів.
Серйозна програма реформ мала б передбачати принципову переоцінку бази для оподаткування корпорацій як на національному, так і на глобальному рівні, а також стратегію ефективного застосування чинних зараз правил. Така стратегія повинна дати зрозуміти керівникам компаній, що надають податковим органам по суті фальшиву звітність, і бухгалтерам, які її підтверджують, що у майбутньому вони можуть зіткнутися із серйозними ризиками. Якщо вони чутимуть у майбутньому, як за ними зачиняються двері, то цими дверима можуть бути двері тюремної камери, а не двері на Даунінг-стріт 10.
John Kay
Don’t blame the havens – tax dodging is everyone else’s fault
The Financial Times, 19.06.2013
Зреферував Омелян Радимський