У п’ятницю, 7 лютого, о 17:00 в Історичному комплексі Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького (вул. М. Драгоманова, 42) презентують фрагменти віднайдених фільмів Юліана Дороша «Останній салют командирові» та «Гуцульщина», які датуються 30 роками ХХ століття і досі вважалися втраченими.
«Останній салют командирові» – фільм про похорон генерала Мирона Тарнавського, удостоєний запису в книзі «Історія українського кіно» Любомира Госейка, виданої у Франції 2001 року.
Окрім того, буде показано 50-хвилинну документальну стрічку «Галичина» (20–30 рр. ХХ ст.) авторства Івана Яцентія (США), про існування якої було відомо лише з наукових розвідок. У цьому фільмі – унікальні кадри панорамних зйомок із Княжої гори (Високий замок) та зйомки різних українських інституцій того часу: Будинок «Дністер», Дім товариства Просвіти, Українська народна торгівля, дім Українського наукового товариства ім. Т. Шевченка, дім Лисенка, Волоська церква (Успенська церква), Святоюрська церква, Дім українських інвалідів, Український національний музей у Львові, Український львівський театр Йосипа Стадника, Український наддніпрянський театр під час гастролей у Львові, могили і надгробні пам’ятники визначних українців на Личаківському цвинтарі та інші.
Презентацію супроводжуватиме лекція про кіноспадщину Юліана Дороша, яку прочитає Ірина Патрон, аспірантка Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, асистентка кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Модератор заходу – Роман Метельський, директор ІВ «Фотографії старого Львова», засновник Львівського фотомузею, львовознавець, фотограф.
Вхід на показ фільмів – вільний.
Для довідки:
Юліан-Юрій Дорош – український фотограф-художник, піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець. Член Українського фотографічного товариства.
Юліан Дорош народився 9 червня 1909 року в сім'ї австрійського митника у Жидачеві. Згодом батька було переведено на Тернопільщину, тож дитинство Юліан провів у місті Копичинці. На початку 1920-х родина Дорошів оселилася у Станіславі, де Юліан закінчив українську гімназію. Там він вступив до «Пласту», де вперше взяв до рук фотокамеру. Відтоді вів фотолітопис пластунських таборів. Юліан Дорош належав до 11 куреня ім. І. Мазепи. Член 15 куреня УСП «Орден Залізної Остроги», Великий канцлер куреня, обозний мандрівно-сталого курінного табору влітку 1930 року. Член ОПК Львів (1929), підреферент світлин економічного реферату Верховної пластової команди (1928—1930), відзначений похвальним письмом (1930).
Навчався на юридичному факультеті Львівського університету, і вже відтоді регулярно співпрацював з багатьма львівськими українськими виданнями («День», «Життя і знання», «Кіно», «Світло й тінь», «Українські вісти»). Крім того, вів рубрики фотолюбителя у пластових журналах «Вогні» і «Молоде життя», а також у газеті «Неділя», де був співредактором.
Працював як фотограф і перекладач у науковому «Товаристві прихильників Гуцульщини» з Варшави, яке щороку проводило збір етнографічного матеріалу в Карпатах. Саме матеріали, зібрані під час роботи у Товаристві, склали основу виставки «Наша Батьківщина у світлині» (1935 р.), організованої Українським фотографічним товариством у Львові.
Напередодні Другої світової війни Ярослав Пастернак (знайомий з Дорошем ще з часів спільної роботи в УФОТО) проводив археологічні розкопки у княжому Галичі (Крилосі), які на його запрошення знімав Дорош.
1939 року Юліан Дорош разом з Довженком і Софронівим-Левицьким подорожував Карпатами (Косів, Кути, Криворівня). У Жаб'є знімали гуцульське весілля.
У 1956—1965 рр. Ю. Дорош — фотограф відділу археології Інституту суспільних наук. Учасник археологічних експедицій інституту. Його фотографії публікували в працях з археології, етнографії, народного мистецтва, їх експонували на трьох персональних виставках. Він влаштувався фотографом у Львівському історичному музеї, працював на кафедрі історії техніки Львівського політехнічного інституту, одним із перших у Львові опанував техніку кольорової фотографії.
1956 року за пропозицією І.Крип'якевича при відділі археології Інституту суспільних наук АН УРСР Ю. Дорош організовував фотолабораторію, у якій друкували ілюстрації до путівників, альбомів, книжок («Історичні проходи по Львову» та ін.).
Є автором книг «Підручник фотоаматора», «Побільшення».
Іменем Юліана Дороша названа вулиця у Львові.
Фільми Юліана Дороша:
1929 — «Свято молоді» — документальний фільм з життя Пласту.
1933 — «Раковець» — документальний фільм.
1938 — «До добра і краси» — перший український повнометражний художній фільм в Західній Україні, знятий на Городенківщині та в м. Копичинці на кошти «Центросоюзу» та «Товариства українських кооператорів». За своїм змістом він був рекламним роликом, що представляв українську галицьку продукцію.
1938 — документальний фільм про похорон командувача УГА генерала Мирона Тарнавського «Останній салют командирові».
1939 — незавершений фільм «Крилос» — історична розповідь про ХІІ ст., навіяна розкопками храму в Галичі. Юліан Дорош розпочав зйомки кольорового фільму з життя України-Русі XII ст. (робоча назва «Крилос»), сценарій до якого написав Володимир Софронів-Левицький, а мистецтвознавець і художниця Ірина Гургула, згідно із вказівками Ярослава Пастернака, спроєктувала одяг для персонажів фільму. На провідні ролі були запрошені актори Андрій Поліщук і Марічка Софіян-Лозинська. Проби фільму відбувались улітку 1939 року в Митрополичому саду архікатедри Св. Юра у Львові.
06.02.2020