Нарада інтелігенції міста Львова
Днями в м. Львові відбулась нарада інтелігенції, на якій були присутні науки, літератури і мистецтва м. Львова, а також відомі українські радянські письменники: поет-академік М.Т. Рильський, Остап Вишня, Л.М. Новиченко та інші.
В роботі наради взяли участь заступник завідуючого відділом пропаганди і агітації ЦК КП(б)У І.Д. Золотоверхий, секретарі Львівського обкому КП(б)У П.М. Гапочка та І.І. Мазепа.
У виступах присутні на нараді розповіли, як інтелігенція м. Львова включається в громадсько-політичне життя радянської Батьківщини, як вона скеровує свою роботу на скоріше відродження і розвиток народного господарства й культури західних областей Радянської України, на остаточний розгром лютого ворога — німецьких фашистів та їх агентів — українсько-німецьких націоналістів.
В своєму виступі професор Львівського університету тов. І. Крип’якевич сказав:
— В громадсько-політичне життя нашої радянської країни ми почали включатися ще у 1939-1940 роках. Навала німецької окупації перервала плодотворну роботу Львівського університету, інститутів, наукових установ. Та тепер, звільнені героічною Червоною Армією, у вільнім радянськім місті Львові ми продовжуємо і розгортаємо почате у 1939—1940 роках.
Ми намагаємось вкласти в свою роботу всю щирість, усе своє серце і душу, щоб підносити на все вищий щабель науку і культуру українського радянського народу, щоб розквітали й наші західні області, возз'єднані з матір'ю-Україною в пишному сузір'ї братніх республік Радянського Союзу.
Невідкладним завданням істориків є якнайповніше вивчення і висвітлення історії нашого краю, окремих міст і сіл та тих заходів, яких вживає радянська влада, щоб зробити їх квітучими, ліквідувати наслідки німецького господарювання».
Ми наполегливо працюємо і над собою, щоб опанувати цілком марксистсько-ленінською теорією, викоріняти з нашої свідомості залишки буржуазного світогляду. Для цього ми організували вечірній університет марксизму-ленінізму. Дбаємо про подальше ідеологічне озброєння і виховання не тільки наукових працівників, але й технічного персоналу. З усією щирістю працюємо на благо нашого українського народу;
Далі, на нараді виступив письменник М. Рудницький. Він підкреслив що робота літератора має далекосяжне значення. Вона має впливати сьогодні, виховувати і прийдешні покоління. Для цього, звісно, потрібні відповідні глибокі думки, аргументи, літературні засоби.
Наочно в цьому ми пересвідчуємось на радянській літературі. Твори, написані напочатку революції, в роки сталінських п'ятирічок, стають вже історичними документами, на яких вчиться радянська молодь.
Такі твори повинні дати і ми, письменники радянського Львова. Талановито розповісти чудесну правду про становлення радянського життя в західних областях України; ще й ще раз розкрити огидне обличчя німецьких загарбників та їх прислужників — українсько-німецьких націоналістів.
Професор політехнічного інституту тов. В. Ковальчук нагадав, що тільки в радянській країні лозунг «Знання — в маси» знайшов своє справжнє і повне втілення в життя.
Одже ми, працівники інститутів точних наук, поруч великої наукової роботи, яку дають нам можливість розгортати умови радянського ладу, повинні скористатись із необмежених можливостей нести наукові знання в маси. Це мало б одразу і велике практичне, господарське значення. Так, наприклад, можна вже тепер, не чекаючи кінця війни, широко використати водну енергію для електрофікації міст і сіл. Як це робити — треба розповісти населенню в популярній книжці. Зробити це — наш обов'язок. Такі ж популярні книжечки треба видавати з природничих і інших наук. Це буде великим нашим вкладом в радянське будівництво в західних областях УРСР.
«Я — український і радянський інтелігент. Це значить, що я присвятив своє життя розумовій праці. Для кого? Для свого народу — сказав у своєму виступі український радянський письменник Остап Вишня. — Ворог, напавши на нашу радянську Батьківщину, хотів запрягти наш народ в ярмо, фізично знищити. Скільки зусиль витратили усі народи Радянського Союзу, щоб звільнити український народ з фашистської катівні! А рештки українсько-німецьких націоналістів, ці агенти гестапо, намагаються дурити несвідомих, вони залякують чесних людей, убивають дітей, жінок, стариків.
Завдання інтелігенції — роз'яснити несвідомим зрадницьку, ворожу суть українсько-німецьких націоналістів, повернути до чесної праці тих, що заблудились».
З палкою промовою виступив поет-академік М.Т. Рильський:
— На прапорі нашому написані слова: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине». Боротьба нашою зброєю — словом багато чого варта, як і боротьба багнетом, кулеметом, але боротьба принципова, щира, якою й була боротьба Шевченка, Франка.
Закликаю всіх інтелігентів до такої боротьби проти тих, хто хотів віддати нас знову в німецьке ярмо, проти решток українсько-німецьких націоналістів.
Далі на нараді вистудив голова Львівського обласного відділу Спілки радянських письменників України П. Козланюк. Він сказав: «Є істини, які повсякчас в наших думках, в нашій свідомості: наші західні області тепер вільні, возз'єднані з матір’ю — Радянською Україною. У нас своя радянська держава. В дружній сім'ї радянських народів ми будуємо нове, щасливе життя.
Рештки українсько-німецьких націоналістів намагаються перешкодити нашій будівничій роботі. Вони, ці слуги німців, ріжуть людей наших, дітей, бабусь. Наше завдання викривати лютих ворогів, громити їх правдивим словом».
Художник Д. Гринець в своєму виступі розповів про образотворчу роботу, яку проводять художники радянського Львова та закликав письменників працювати спільно, допомагати художникам у доборі тем.
Письменник Л. Новиченко в своєму виступі зупинився на ролі інтелігента. Він сказав: «Інтелігент, це сіль, совість, мозок народу, його водій і його слуга. Ми повинні говорити з народом щиро, пристрастно, переконливо. Одна з болячок буржуазної ідеології — «нейтральність». Рішуче викоріняти залишки «нейтральності» — є нашим завданням.
Першою запорукою творчого зростання в активна дійова участь в громадсько-політичному житті, чесна служба радянському народові».
На нараді також виступили заступник завідуючого відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б)У тов. І.Д. Золотоверхий та секретар Львівського обкому КП(б)У по пропаганді тов І.І. Мазепа, які накреслили перед інтелігенцією м. Львова конкретні завдання подальшого, ще більшого включення в громадсько-політичне життя Радянської Батьківщини.
Вільна Україна
16.01.1945