Різдвяний дух музики

Різдвяні концерти ще не мають такої міцної традиції у львівському середовищі, як у суспільствах країн Західної Європи, але тим не менш посідають усе стабільнішу позицію і  є  вельми очікуваними.

 

  

 

Починаючи від 90-х ( згадаймо, що саме тридцять років тому після краху атеїстичної державної політики  українці знову повернулися до масового безперешкодного відзначення Різдва та до давніх народних  ритуалів) нам все масштабніше пропонують традиційні коляди, місцеву естраду, тематичну симфонічну музику, органні концерти  – одне слово, і послухати, й поспівати.

 

Без сумніву, цього року рекордсменом стала Львівська Філармонія, яка тішить різноманіттям контенту і кількістю заходів. Також цікаві програми пропонує Дзеркальна зала Опери, Органний зал, театр Заньковецької, арт-центр «Дзиґа» тощо.

 

   

 

Майже 15 років тому Юрій Саєнко вже презентував симфонічну сюїту “Різдвяні фантазії”, у якій використав наші рідні колядки, аранжовані для симфонічного оркестру. То було солідне оркестрове попурі, яке на той час зовсім не мало альтернативи. Такі опрацювання ошелешували несподіваним розмахом і містили мало спільного із «парафіяльними» колядками,  –  слухач отримував відчуття причетності й наповненості гармоніями. Шкода, що ті твори так і не пішли в маси, але, мабуть, початок 2000-их  був не найкращим часом для маркетингових кампаній, і ціле щастя, що вже два роки поспіль твір поновили на сцені театру Заньковецької у виконанні оркестру під керівництвом Богдана Мочурада.

 

Загалом цікавим є те, як трансформувалося сприйняття різдвяної музики за цих 15 років. Голлівудські стандарти несподівано зачепили навіть Галичину! Перед католицькими святами відбувся перший різдвяний концерт: 22 грудня у Львівській філармонії був аншлаґ! Проєкт Івана Малковича «Різдвяна симфонія» був покликаний презентувати дві львівські прем’єри різдвяних в’язанок Мирослава Скорика «Симфонії колядок» та  Івана Небесного «Різдвяні симфонізми». Вони стали складовою видання нового пісенника «Нова радість стала», у якому за допомогою QR-коду і використання мобільного додатку можна послухати ці твори у виконанні Академічного симфонічного оркестру INSO-Львів під керівництвом диригента Євгена Крука.

 

 

Автор ідеї, поет і власник видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА Іван Малкович є, як він сам себе називає, затятим колядником і щедрівником. Він розповів, що віддавна мав візію створити достойну альтернативу американській різдвяній музиці. У синтезі фольклору і академічної традиції симфонічного оркестру колядки мали б надаватися до слухання у найлюдніших місцях і замість набридливих «джінґлбелзів» і «ласткрістмасів» зворушувати такими творами, як «Бог ся рождає» чи «Спи Ісусе».

 

  

 

Погодьтеся, ідея світла й актуальна, зважаючи на останні висловлювання пані Уляни Супрун, де йдеться про безсвідоме багатогодинне прослуховування різдвяної музики сумнівної якості і її шкоду для здоров’я. А тут і наше автентичне, і академічно-симфонічне, і актуальне молодіжне! Можна сміливо сказати, що Малкович-Небесний-Скорик просто зірвуть банк, якщо, звісно, маркетологи оберуть правильний підхід, бо все ж не забуваймо, в який час totalsale живемо. Оркестр INSO як завжди тримав марку професійних і усміхнених молодих музикантів, а родинну галицькість події невимушено підкреслювала присутність першої леді міста Лева – Катерини Кіт.

 

 

Очікувано, вільних місць у залі майже не було і публіка, звісно, знала, що йде за щедрою порцією задоволення: мелодії кожної з колядок відомі з дитинства, а аранжування Мирослава Скорика й Івана Небесного будуть без сумніву найвищого класу. Бо ж пересічний слухач не підозрює, чим доправляють інструментовку новорічно-різдвяних мелодій, а секрети є: додали трохи арфи для «небесності», дзвіночків з марімбою для релігійності, а тромбонів в унісон з валторнами для відчуття величі та розмаху свята. Щоб очі змокріли і серце затріпотіло!

 

Так за посередництвом музики ми співтворимо свято. Бо ж ніби перебуваєш в академічному залі й поруч серйозні люди, а насправді: ще мить і контроль втрачається, і вже  починаєш підспівувати і в пам’яті викрешуються ті найщиріші спогади, де батько приносить «павука» і ставить дідуха, а мама по кутах столу під скатертину кладе часник, і ми на святвечір пускаємо колядників і всі разом співаємо «Небо і земля, небо і земля нині торжествують…».  І так хороше стає на серці, і додому повертаєшся вже іншим: кращим, багатшим, щирішим і добрішим. Така вона – магія музики. 

 

 

У перші дні січня у філармонії відбувся другий фестиваль «BachContemporary». Не важко здогадатися, якому композитору була присвячена більшість концертів. Оскільки чомусь вважають, що органна музика точно не для пересічного слухача, то з метою розширення кола зацікавлених Фестиваль мав актуальний тепер мультидисциплінарний напрямок: про Баха розповідали, грали і натхненно малювали.

 

Формат, хоч і прогресивний, та втілювали його поки що не зовсім сміливо. Було відчуття, що організатори мають на меті подолати межі академізму в сприйнятті барокової музики і інтерактивно залучити слухача/глядача до процесу. Проте мистецтвознавцю Богданові Котюку, котрий розповідав цікавинки з життя Йогана Себастіяна Баха, складно було перейти з аудиторно-лекційного тону на ритм світської бесіди, а головному рушію фестивалю органістці Олені Мацелюх, котра була представлена практично в кожному концерті фестивалю, дозволити собі більш прецизійного прочитання нотних текстів і свободи в інтерпретації.  Все ж свою аудиторію фестиваль вже отримав, і з усього видно, що буде розвиватись.

  

Часова дискретність обрядової музики зимових місяців не має аналогів, щороку нам хочеться слухати ті ж мотиви, а разом з тим іти в ногу з часом. 

 

 

 

Цьогорічні  музичні перформанси роблять впевнені кроки в нову декаду: все ж ми тепер в 20-х роках!  Якими вони стануть,  –  підуть у мультидисциплінарність, як II фестиваль «BachContemporary», чи завузяться до нішевости, а може доповняться оленячим антуражем і європеїзуються під впливом зміни дати святкувань?

 

Ці свята добігають кінця , але  19-го й 20-го січня філармонія ще запросить на естрадні коляди, і це буде вже зовсім інша історія.

 

А втолити тугу за непроминальною класикою зможемо 23-го січня, зустрівшись на першому з кількох концертів, присвячених уродинам Вольфґанґа Амадея Моцарта. Артисти камерного оркестру «Віртуози Львова», Академічного оркестру філармонії та інші, маємо надію, потішать нас якісною оркестровою, оперною і камерною творчістю австрійського ґенія.

 

15.01.2020