Найвеличніший лідер світу

Коли на зустрічі з блоґерами помічник Президента України назвав Володимира Зеленського «одним із найвеличніших лідерів світу», він, вочевидь, кривив душею.

Навіть ми, ті, хто бачив Володимира Олександровича тільки з моніторів та екранів, розуміємо це, а що вже казати про людей, яким випало щастя особисто працювати із Зеленським. Ні, він точно не один із найвеличніших лідерів світу. Бо він – найвеличніший лідер світу. Світу, що котиться в пекло під схвальний регіт його мешканців.

Як усі ми добре пам’ятаємо, Зеленський переміг на президентських виборах ще в квітні, а його інавгурація відбулася 20 травня минулого року. Отож, Володимир Олександрович на своїй посаді перебуває вже майже 8 місяців, а якщо говорити зовсім точно – то рівно 239 днів. А з липня, тобто пів року тому, Зеленський узагалі отримав повну владу в країні.

Які висновки можна зробити з цього періоду, який деякі аналітики й фахівці з майбутнього уже називають «добою Зеленського»? Перший і найголовніший висновок простий – за ці вісім місяців у кріслі Президента Зеленський свій шанс на зміни вже втратив. Той колосальний кредит довіри, який він отримав від виборців на президентських і парламентських виборах, розбився об банальну відсутність ідей. Нова владна команда просто не знає, що вона хоче зробити з країною, куди її вести, яку державу будувати. Вони за все хороше і проти всього поганого, але на ділі нічого з того не виходить.

Навіть активна симуляція змін у перші дні роботи новообраної Верховної Ради – так званий турборежим – дуже швидко забуксувала, а парламент загруз у корупційних та секс-скандалах. Тепер, якщо ми й чуємо щось про ВР, то це зазвичай новини про підвищення зарплат депутатам чи оголошення про довгі канікули.

Більшість, монокоаліція, ще не розпалася, ще здатна голосувати, але, правду кажучи, не має за що – бракує революційних законопроєктів, ідей справді доглибних реформ. Ця нагота прикривається галайканням про відкриття ринку землі, актуальною темою, що запалює емоції й створює ілюзії великої реформи для невибагливої публіки.

Урок Президента Зеленського сумний і повчальний: можна виграти вибори, отримати всю повноту влади, але цього замало для справжніх змін. Лебідь, щука й рак, що засіли в нашвидкуруч склепаній команді влади, мають кожен свої позитивні ідеї й пропозиції, та всі вони, сказати б, орнаментальні, поверхові, покращують картинку, а не змінюють процес.

Можна хайпувати і збирати лайки (навіть у вигляді бюлетенів у виборчих скриньках), але відсутність фундаментальної стратегії й поетапного плану реформ перетворює благі наміри владної команди у велике й трагікомічне шопопало.

Виплід нових технологій і гібридного схрещення телевізора з інстаґрамом, Президент України на свій лад уособлює сучасні популістські віяння в світі, а до певної міри навіть є законодавцем мод у цій царині. На нього й справді задивляються політичні технологи й популісти з різних країн, переймають, так би мовити, досвід. Оно вже й у Росії до наступних парламентських виборів готують нову партію на чолі зі Шнуром, вокалістом обсценного гурту «Лєнінґрад». То лі єщо будєт!

Тому так, безумовно, Зеленський є одним із символів сучасної доби, найвеличнішим лідером світу, який веде свою країну в нікуди. Гордо піднявши селфі-палицю замість прапора, цей вождець (не римувати!) провадить народ за собою, весь час скрадливо запитуючи в найближчих, чи не знає хто, бува, дороги.