Маніфест

Першого З'їзду Народних Комітетів Закарпатської України про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною

Настав радісний історичний день для Закарпатської України. За допомогою героічної Червоної Армії скинуто німецько-мадьярське іго. Покладено кінець багатовіковому пануванню мадьяр і всіх чужоземців на ісконних українських землях Закарпатської України.

З'їзд Народних Комітетів Закарпатської України приносить від імені всього населення Закарпатської України сердечну подяку доблесній Червоній Армії, яка вигнала німецько-мадьярських окупантів і принесла на своїх бойових прапорах радість і щастя нашому народові. Слава Верховному Головнокомандуючому Маршалу Радянського Союзу нашому батькові Йосифу Віссаріоновичу Сталіну!

Століттями перебуваючи у відриві від своєї матері-вітчизни України, закарпатсько-український народ був приречений на злидні вимирання. Селянство, яке складає переважну більшість закарпатсько-українського народу, позбавлене було землі. Кров'ю і потом здобуті багатства нашого народу йшли мадьярським та іншим чужоземним гнобителям. Мова наша переслідувалась, школи закривались, національна українська культура руйнувалася і знищувалась. Народ витиснявся з своїх земель чужоземцями і вимирав. За століття, з 1826 року, вимушені були, рятуючись від голоду, злиднів і прозябання емігрувати в чужі країни сотні тисяч закарпатських українців.

Розвал лоскутної Австро-Угорської монархії, в якій Закарпатська Україна влачила колоніальне існування, не призвів до національного, економічного і культурного відродження Закарпатської України. Наша батьківщина опинилась знову відрізаною від своєї матері-вітчизни України. Так звана «автономія» Закарпатської України в межах Чехословацької республіки, проголошена Сен-Жерменським договором 1919 року, не була установлена. Навіть у назві створеної на руїнах Австро-Угорщини Чехословацької республіки не знайшлося місця для нашого закарпатська-українського народу. Від усіх керівних державних посад українці були усунуті.

Але самим тяжким для Закарпатської України, був 1938 рік і послідуючі шість років мадьярського рабства. Чехословацький уряд, відкуповуючись від насідання гітлерівської Німеччини, віддав нас у рабство мадьярським фашистам. Без єдиного голосу протесту, без єдиного пострілу нами заплатили німецько-мадьярським імперіалістам, щоб врятувати Чехословакію. Закарпатська Україна була перетворена в дрібну розмінну монету на міжнародній арені.

Так з нами поступали тому, що відірвані від своєї матері-вітчизни Радянської України, ми були беззахисними. Так з нами змогли поступити тому, що не була доведена до кінця наша боротьба за возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною, що ми залишилися поза великою сім'єю народів Радянської Росії.

Не раз за свою історію народ Закарпатської України піднімався на боротьбу проти чужоземних гнобителів. Не згладились в пам'яті нашого покоління виступи народу за приєднання Закарпатської України до Росії, за возз'єднання з Радянською Україною. Народні збори в Мармароші 18 грудня 1918 року і в Хусті 21 січня 1919 року, які репрезентували 420 громад, проголосили возз'єднання Закарпатської України з всією Україною. Спроби народу добитися своєї національної незалежності нещадно подавлялись. Назавжди залишаться в історії мармарошські процеси 1904, 1913—14 років, розстріл робітників у Хусті в 1929 році, розстріл демонстрантів в Хусті, Тур'я-Пасіці і інших селах 10 і 18 лютого 1932 року.

Вся історія Закарпатської України говорить, що наш народ позбавлений національної незалежності, перебуваючи віками в рабстві, загине, коли залишиться в межах чужої держави. Або возз'єднання з Радянською Україною і національне відродження, або гніт, безправ'я і поступове вимирання народу Закарпатської України.

Тепер, коли народи Європи борються проти нацизму і гітлерівської тиранії, проти расової ненависті, за свою національну незалежність, було б величезною несправедливістю, коли б наш народ і надалі залишився влачити жалюгідне існування, відірваний від своєї рідної матері — Радянської України. Тільки возз'єднавшись з Радянською Україною в сім'ї братерських народів Радянського Союзу, ми забезпечимо свободу національного розвитку, внутрішній господарський розквіт і зовнішню безпеку.

Закарпатсько-український народ, вирваний з німецько-мадьярського полону, вирішив раз і назавжди здійснити свою віковічну мрію і возз'єднатися з Радянською Україною. З цими думками він йшов на вибори сільських, районних і міських Народних Комітетів з наказом їм — добитися возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною.

Спираючись на непохитну волю всього народу, висловлену в петиціях і постановах робітників, селян, інтелігенції і духівництва всіх міст і сіл Закарпатської України про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною.

Перший З’їзд Народних Комітетів всієї Закарпатської України постановляє:

1. Возз'єднати Закарпатську Україну зі своєю Великою матір'ю Радянською Україною і вийти зі складу Чехословакії.

2. Просити Верховну Раду Української Радянської Соціалістичної Республіки і Верховну Раду Союзу Радянських Соціалістичних Республік включити Закарпатську Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.

3. Обрати Народну Раду Закарпатської України, як єдину центральну владу, діючу по волі народу на території Закарпатської України.

4. Уповноважити і зобов'язати Народну Раду Закарпатської України здійснити рішення з'їзду про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною.

26 листопада 1944 року.

Мукачево.

Прийнятий одноголосно на Першому З'їзді Народних Комітетів Закарпатської України.

[Вільна Україна, 27.12.1944]