***
Так ми жили передчуттям розплат,
Не знаючи сьогодні, тільки завтра,
Не призвичаєні до сну й тепла,
Боялись розпалить вогонь у ватрах.
Минали дні — листки з календаря,
Та ми не знали днів, а тільки лік їх,
Щодень ввижався нам новий варяг, —
І чуда ждали — в лютому чи в липні.
Та розчинились двері, й блискавки
Ніч осявали знову поворотну,
І час спливав однаково гіркий,
Турботи, мрії й розпач — безтурботні.
О кволих рук стискання й блиск очей,
О марних марень заблуд гарячковий!
Та ж час іде, і кров сліпа тече,
І проминають строки відбудови!
Умиті руки закаляти враз
Чи не пора, Пилати старовікі,
Й критеріїв нових і зла й добра
В війні шукати вогняноязикій?
[Земля, 24.12.1944]
24.12.1944