Так ми жили передчуттям розплат...

***

 

Так ми жили передчуттям розплат,

Не знаючи сьогодні, тільки завтра,

Не призвичаєні до сну й тепла,

Боялись розпалить вогонь у ватрах.

 

Минали дні — листки з календаря,

Та ми не знали днів, а тільки лік їх,

Щодень ввижався нам новий варяг, —

І чуда ждали — в лютому чи в липні.

 

Та розчинились двері, й блискавки

Ніч осявали знову поворотну,

І час спливав однаково гіркий,

Турботи, мрії й розпач — безтурботні.

 

О кволих рук стискання й блиск очей,

О марних марень заблуд гарячковий!

Та ж час іде, і кров сліпа тече,

І проминають строки відбудови!

 

Умиті руки закаляти враз

Чи не пора, Пилати старовікі,

Й критеріїв нових і зла й добра

В війні шукати вогняноязикій?

 

[Земля, 24.12.1944]

24.12.1944