Завтра весь світ буде святкувати Різдво Христове.
Весь світ, окрім нас, Росії, Грузії, Сербії, Білорусі та ще кількох невеликих територій. 93% християн святкуватимуть завтра, а 7% – разом з «рускім міром» – 7 січня.
Питання переходу УГКЦ та ПЦУ на новоюліанський календар обговорюється вже давно, але дуже «підпільно».
Щоб додати сміливості предстоятелям Церков і стимулювати публічне обговорення цього питання, було зібрано десятки тисяч підписів. Українська галицька партія взяла на себе цю місію як християнські демократи. Хтось же мусів нарешті такий крок зробити.
Окрім того, провели соціологічне дослідження у Львові. Виявилося, що ідею святкування Різдва 25 грудня підтримують 43,2% християн, а ще 27% ставляться нейтрально, тобто не заперечують. І лише 25,9% проти таких змін.
Напевно, наші Церкви орієнтуються на думку власне цих 25,9%.
Чому створюється таке враження? Бо листи з проханням розпочати широке суспільне обговорення дати святкування Різдва не вдалося безпосередньо передати ні патріарху Святославові, ні митрополиту Єпіфанію. Незважаючи на десятки тисяч підписів, долучених до цих листів, владики не знайшли часу на зустріч. Ну, не біда – відправили все поштою.
Є надія, що владики дослухаються до прохань і таки розпочнуть суспільний діалог.
Але що робити завтра тим, хто вже перейшов на святкування Різдва 25 грудня? Добре би було, якби один храм УГКЦ і один храм ПЦУ в кожному великому місті відслужили би різдвяну Службу Божу. Листи з такими проханнями я заніс у канцелярії обох львівських митрополитів. Прикро, але це прохання задоволеним не буде. А без дозволу митрополита відправляти різдвяну Службу Божу в цей день не можна. Хіба би якась маленька громада із священиком зробила це підпільно. Дожилися – говоримо про підпільне Богослужіння на 31-му році виходу Церкви з підпілля.
Єдиний владика, котрий оголосив про відправу різдвяної Служби Божої 25 грудня, а потім 7 січня – це Михаїл, митрополит Луцький і Волинський.
Отже, всі греко-католики і православні, хто святкуватиме Різдво 25 грудня, мають дуже малий вибір – або їхати в Луцьк, або іти в римо-католицькі костели.
Щиро кажучи, я розумію українських патріархів. Вони не хочуть зайвих проблем. Адже прихильники святкування Різдва 7 січня настроєні дуже категорично. Чого тільки не наслухалися від них наші партійці у ФБ-коментарях і при зборі підписів. "Зрада України", "зневага пам’яті предків", "продалися полякам", "ініціатори розколу Церкви/нації" та багато інших бздурів. Але тішить, що багато опонентів поставилися із симпатією та розумінням до потреби діалогу. Бо перехід на новоюліанський календар можуть здійснити лише предстоятелі УГКЦ і ПЦУ, бажано – одночасно. І лише вони можуть це пояснити суспільству, обговорити всі «за» і «проти» такого переходу.
Отже, сподіваймося на сміливість і модерність патріарха Святослава і митрополита Епіфанія.
А поки що піду я сьогодні до львівської катедри на «Пастирку» – вже котрий рік потреную свій екуменізм і привітаю з Різдвом знайомих римо-католиків. А зі своєю родиною сяду до Святої Вечері 6-го січня, в очікуванні, коли УГКЦ разом із ПЦУ здійснять важливий цивілізаційний перехід.
Всім бажаю веселого Різдва і щасливого Нового року!
