Підвищуючи градус

Глобальне потепління у виконанні екзальтованої фрекен Тунберг кволо блякне в порівнянні з пристрастями, які вирують у вітчизняній буденності. Огляд подій тижня в Україні

Шарпанина тижня

Анонсований у кінці серпня нардепкою-«слугою» Лізою Богуцькою переворот, який організує Порошенко, якось не склався. В Петра Олексійовича з лише йому відомих причин руки не дійшли до путчу, «запланованого» на грудень.

Згідно з версією Богуцької, саме аби не дати втілити в життя підступні замисли п’ятого президента, команда президента шостого залишила портфель міністрові внутрішніх справ Арсенові Авакову.

Грудень поступово минає, з переворотом не склалося, а руханок на свіжому повітрі вже давно не було. Ситуацію виправив той самий Арсен Борисович. Приводом для вправ з маханням кінцівками і засобами спеціального призначення обрали завжди дражливе для українців земельне питання.

Біля Верховної Ради зібралося, за підрахунками поліції, пів тисячі активістів-аграріїв, серед яких було підозріло багато молодих людей із «Національного корпусу». Після жвавого спілкування безпосередніх підлеглих Авакова з представниками організації, що має з міністром дружні стосунки, медична допомога знадобилася 17 поліцейським і двом активістам, ще 26 протестувальників правоохоронці затримали, але невдовзі відпустили.

Громадянам, які у Верховній Раді займаються законотворчістю, очевидно, стало прикро, що прості смертні так розважаються, а народні обранці сумують, як пані Бонасьє в Бетюнському монастирі, і парламентарі й собі вирішили стати ближчими до народу. Під час засідання комітету з питань аграрної та земельної політики представник ОПЗЖ (і також не чужа людина Авакову) Ілля Кива побився з Андрієм Мотовиловцем зі «Слуги народу», а вічно невгамовна Юлія Тимошенко порозкидала папери зі столу голови комітету.

Переворот не вдався взагалі, биття писків заледве витягнуло на слабку трійку за п’ятибальною шкалою, але спікер ВР Дмитро Разумков розповів, що лідери всіх фракцій і депутатських груп підписали меморандум про спільну підготовку до другого читання законопроєкту про ринок землі. Отже, в січні після тривалих святкувань дійство продовжиться. З похмілля завжди цікавіше махати кулаками і кидатися документами.

Азарт тижня

Злі язики багато плели про те, що Аваков цікавиться не тільки «Національним корпусом», а й гральним бізнесом — якого в Україні вже понад десять років як не існує, але сам бізнес про то не знав. Тепер по ігроманії завдано нищівного удару, від якого вона ніколи не оклигає.

Спочатку Верховна Рада не підтримала законопроєкт про легалізацію грального бізнесу, а потім Кабінет Міністрів затвердив розпорядження, що змусить лудоманів задуматися про суїцид.

Арсен Аваков укотре вийшов на публіку і заявив, що дав доручення Національній поліції України припинити функціонування всіх залів гральних автоматів до 16:00 20 грудня. Вже наступного дня прем’єр-міністр Олексій Гончарук повідомив радісну новину — у країні закрито 5000 із 8000 незаконних гральних точок.

Тепер охочим популяризувати себе коханого, розбиваючи сокирою «на камеру» однорукого бандита, буде важко це зробити, бо коли Аваков за щось береться, то успіх гарантовано.

І чомусь абсолютно не в тему пригадалося, що за невиконання вимог ПДР у частині стосовно розмов водіїв по мобільному телефону під час руху передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу (425 грн – якщо розмова по телефону не призвела до жодних наслідків і 680 грн або позбавлення посвідчення водія на термін від 6 місяців до року – якщо дії змусили інших учасників дорожнього руху змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів безпеки).

Десь чуйка підказує, що гральний бізнес може спати спокійно так само, як водії — любителі побазікати.

Недоторканність тижня

Після прийняття Верховною Радою законопроєкту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою приведення у відповідність до закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України"» народні депутати мали б пригадати фразу, сказану чи то італійцем Мусоліні, чи іспанцем Франко: «Своїм — все, чужим — закон».

Тепер вершителем доль парламентарів буде генеральний прокурор, у повноваження якого ввійшло внесення відомостей про скоєння кримінального злочину народним депутатом до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Руслан Рябошапка, як відомо завдяки «ворожим голосам», — стопроцентна людина президента, тому про ексклюзивне право Генпрокурора щось вирішувати можна задуматися.

Крім того, наморщили лоба Спеціалізована антикорупційна прокуратура і Національне антикорупційне бюро, які побачили у нормах нового закону загрозу власній незалежності, а тому попросили президента Зеленського закон ветувати.

НАБУ і САП, щоправда, власних проблем вистачає і без депутатського імунітету, а подивитися на те, як практично втілюватиметься зняття недоторканності, буде цікаво.

Гази тижня

Наївні люди можуть видихнути з полегшенням стосовно гібридної війни з Росією на газовому фронті. Цього разу в дуже засекреченій обстановці пройшли переговори в Мінську, де зацікавлені сторони з України, Росії і Європи нібито «досягли  остаточних домовленостей з принципових позицій» щодо транзиту газу з сибірських свердловин до конфорок Берліна і Парижа.

Протокол підписали, юридичні розбіжності утрясли, росіяни погодилися виплатити «Нафтогазу» майже $3 мільярди за рішенням Стокгольмського арбітражу. І головне — згідно з домовленостями, контракт на транзит російського газу через територію України буде підписано на п’ять років.

Росіяни хотіли лише на рік, наші — на десять років, зійшлися традиційно на середині.

Нюанси, які вже напружують, полягають у тому, що «Газпром» нібито гарантує переганяти через вітчизняну ГТС 65 мільярдів кубів газу наступного року, а потім ще чотири роки по 40 мільярдів кубів. Колись у «Нафтогазі» казали, що для рентабельності ГТС треба мінімум 60 мільярдів транспортувати в Європу, зараз про це не згадують.

У контексті газових пертурбацій мали б тішити американські санкції стосовно «Північного потоку-2», які суттєво збили пиху росіянам. Але саме словосполучення «домовленості з Росією» калічить оптимізм, бо домовленості з сусідами, та ще й у газовій сфері, — дуже несмішний оксюморон.