Дев’ять років без опалення, мільйонні борги, зменшення майстерень і кількості працівників більш ніж удесятеро, – реалії, в яких опинився один із колись найпотужніших реставраційних державних інститутів – львівський «Укрзахідпроектреставрація». Львівська міська рада тим часом не полишає спроб перетворити наукову установу на комунальне підприємство.
Заснований у 50-их роках ХХ століття інститут завжди був там, де й сьогодні, – на площі Соборній, 3А, яка є частиною архітектурного ансамблю Бернардинів. Активне відновлення архітектурної пам’ятки почалося у 70-их роках — з 1974 року по 1991 на пристосування приміщень під потреби науково-реставраційної майстерні Львівської міжобласної спеціальної науково-реставраційної виробничої майстерні було виділено майже 330 тисяч карбованців. 1988 року львівська майстерня стала повноцінною філією Київського інституту «Укрпроектреставрація», а за три роки, 1991-го, стараннями керівника Івана Могитича самостійним регіональним Інститутом «Укрзахідпроектреставрація».
«Наприкінці існування Союзу в інституті працювало 400 людей. Потім почалося скорочення – особливо у 1996-1997 рр. Тоді приміщення інституту були не лише у Бернардинському дворику, а й на вулицях Князя Романа, Дорошенка, Шевській, у костелі святого Мартина тощо» , – розповідає Оксана Бойко, кандидат архітектури, провідний науковий спеціаліст Інституту «Укрзахідпроектреставрація», викладач кафедри РРАК Інституту архітектури НУ «Львівська політехніка».
У свої найкращі часи в «Укрзахідпроектреставрації» була майстерня реставрації живопису, відділ пам’яткознавства та аж п’ять архітектурних майстерень — інженерна майстерня складалася з електриків, теплотехніків, хіміків-технологів, які розробляли методики дослідження каменю, тиньку, дерева.
«На сьогодні бази лишилося вже зовсім мало – дві архітектурні майстерні, майстерня реставрації живопису, відділ пам’яткознавства та інженерна майстерня конструкторів, – веде далі пані Оксана. – Архітектурні майстерні мають роботу і займаються, зокрема, історико-архітектурними планами. Також є роботи по окремих об’єктах у Львові. Досі дуже потужною залишається майстерня реставрації живопису».
Водночас «Укрзахідпроектреставрація» – це не тільки науковий потенціал, фахівці, унікальний архів і бібліотека з рідкісними виданнями. Це ще й 1129 м² площі у самому центрі Львова, які 12 лютого 2010 року рішенням виконкому ЛМР №129 опинилися у комунальній власності. Після оформлення права комунальної власності на приміщення інститут набув статусу орендаря, а з ним і орендної ставки за приміщення у 8%.
Наукова установа намагалася через Господарський суд змінити умови орендної угоди, тобто знизити орендну ставку з 8% до 2%. Але суди ці інститут програв і, як наслідок, – накопичив велетенські борги. Загальна сума річної орендної плати на момент укладення договору без врахування індексу інфляції становила понад 388 тисяч гривень без урахування ПДВ.
Вхід до інституту "Укрзахідпроектреставрація"
Має інститут борги не тільки за оренду, але й із зарплатні. Згідно з даними Державної служби України з питань праці, станом на 24 червня нинішнього року заборгованість становить понад 1 мільйон 100 тисяч гривень. Податковий борг станом на 1 жовтня – понад 726 тисяч гривень. Сумна ситуація й з надходженнями: 2019 року ДП «Укрзахідпроектреставрація» отримало державних тендерів лише на трохи понад 372 тисячі гривень (торік ця сума становила майже шість мільйонів, а, приміром, 2012-го – майже фантастичні понад 13 мільйонів гривень).
«Упродовж останніх років стан «Укрзахідпроектреставрації» погіршується. Хочу сказати, що інститут – це ніби відображення держави, він будувався разом з нею. За радянських часів його середовище було як анклав – українське, демократичне під керівництвом Івана Могитича. Крім того, інститут був свого роду пам’яткоохоронним важелем. Бо те, що робилося тут, було гарантовано правильно і добре. Чому потрібний інститут? Тому що пам’яток є багато, їх потрібно реставрувати не залежно від того, як хочуть замовники. Тобто інститут має бути незалежним і перебувати під опікою держави», – каже Оксана Бойко.
Однак нещодавно сталося дещо, що викликало ще більше занепокоєння співробітників інституту. До них завітав заступник міського голови Андрій Москаленко з пропозицією вирішити усі проблеми, а для цього потрібно тільки, щоби наукова установа з понад півстолітньою історією стала комунальним підприємством Львова.
«Ми зібралися всі, й Андрій Москаленко почав розповідати нам, як ми потрібні, як потрібні наші знання і проекти. І ніхто не може робити проекти так, як «Укрзахідпроектреставрація». Мовляв, є багато пам’яток, які потребують реставрації, і нікому це робити. А міська рада хоче допомогти інституту – взяти його у комунальне підпорядкування. Навіть натякнув, що є охочі до наших приміщень, тож треба щось вирішувати», – розповідає Оксана Бойко.
Зрозуміло, що з тим, у якому стані перебуває інститут, і справді потрібно негайно щось робити, але пропозиція від ЛМР викликає низку запитань, зокрема, якщо інститут стане комунальним підприємством, як він здійснюватиме наукову діяльність, не кажучи про те, що робити із пам’ятками архітектури, які розташовані за межами Львова і навіть за межами Львівської області? Сьогодні «Укрзахідпроектреставрація» працює у дев’яти областях.
Ще раніше в інституті з’являлася керівниця управління комунальної власності ЛМР Інна Свистун, яка пояснила свій візит тим, що є, мовляв, приватник, який готовий зробити ремонт у приміщеннях інституту. В «Укрзахідпроектреставрації» не сумніваються, що йдеться про власника однієї з дуже відомих у Львові ресторанних мереж, один із закладів якої з’явився у Бернардинському дворику, практично під дверима інституту.
Інтер'єр "Першої львівської грильової ресторації м’яса та справедливості" у Бернардинському дворику
«Зрозуміло, що ці приміщення є ласим шматком, особливо для міста. Тут вже є незаконно збудований ресторан. Чому незаконно? Тому що у законі написано, що це заповідна зона, яка перебуває під опікою ЮНЕСКО. Це землі культурного призначення – вони не підлягають жодним перетворенням і приватизації. А ми маємо тут ресторан: запахи, смороди, колєйки… Тому ми дуже не хочемо втратити спеціально створені для інституту приміщення», – каже Оксана Бойко.
До речі, це не перша спроба перетворити унікальний інститут з давньою історією на комунальне підприємство. Кілька років тому Львівська міська рада вже скеровувала листа до Міністерства регіонального розвитку та будівництва, у підпорядкуванні якого й перебуває «Укрзахідпроектреставрація», щодо узгодження передачі майнового комплексу інституту в комунальну власність.
Пані Оксана Бойко припускає, що інститут існує досі лише тому, що міська влада остерігається галасу, який здійметься, якщо установу позбавлять приміщень у Бернардинському дворику.
Натомість заступник міського голови з питань розвитку Андрій Москаленко підтвердив, що місто і справді розглядає можливість взяти інститут «Укрзахідпроектреставрація» під свою опіку.
«Тут, власне, йдеться про те, що Львівська міська рада готова до того, якщо є бачення розпорядника з профільного міністерства, яке зараз називається розвитку громад і територій, у підпорядкуванні котрого є «Укрзахідпроектреставрація», щоби передати на збереження і розвиток інституту, то ми будемо готові до цього. Тобто ми готові підставити плече, оскільки ця діяльність є дуже затребувана у місті. Міська рада зацікавлена в роботі інституту, і тому, якщо буде відповідне рішення, то ми готові йти назустріч, аби робити все, щоби інститут зберегти. «Укрзахідпроектреставрація» розміщена у приміщеннях міста Львова і має низку боргів. Водночас міська рада є одним із найбільших замовників за проектами. Тому, думаю, така синергія могла б справді дати ефект, але для цього потрібне рішення органу, в структурі якого є «Укрзахідпроектреставрація», і також має бути рішення щодо формату співпраці. Тобто ми говоримо навіть не про комунальне підприємство, а про те, щоби інститут був у підпорядкуванні міста. Відповідно, щоби ми могли організовувати процес замовлення проектів, проаналізувати, яка і де допомога необхідна», – сказав Андрій Москаленко.
Він також зазначив, що «Укрзахідпроектреставрація» зможе і надалі здійснювати свою діяльність в інших містах. Як приклад, посадовець назвав ЛКП «Інститут просторового розвитку, яке перебуває у підпорядкуванні Львівської міської ради і з успіхом виграє проекти на реконструкції найбільших площ в інших містах України.
Щодо приміщень інституту, щодо яких найбільше побоювань у працівників, Андрій Москаленко наголосив: «Це приміщення громади міста Львова. Ми публічно озвучували, що вони мають використовуватися виключно для функціоналу проектування, реставрації, експертизи тощо. Тобто те, що у цих приміщеннях і виконується. Інформацію про зазіхання на ці приміщення я можу спростувати. І буду першим, хто вважає, що там має робитися та експертиза, яка довший час там і виконувалася».
23.11.2019