Містичне Полісся у Львові: у театрі ім. Леся Курбаса виступила 83-річна народна співачка Домініка Чекун
Коли чуєш її спів – немов переносишся на сотню років тому, у містичний, далекий поліський край, де розмовляють дивною говіркою прикордоння – сумішшю української, білоруської і російської, де співають про життєві драми і радості. Про котка, «мак, що заріс лєбєдою», нещасливу Катерину і добру Марину, про сирітську долю і вдовину печаль. Старенька бабуся чистим, молодим голосом, який розбивається на вібрації і проймає до глибини душі, співає пісні, які співала ще її бабуся. Приблизно так можна описати власні враження від концерту співачки 83-річної Домініки Чекун у Львівському театрі імені Леся Курбаса 9 листопада 2019 року.
Домініка Чекун – одна з останніх носіїв автентичних пісень північного Полісся, вона пам'ятає і співає більше 150 старовинних пісень. Володіє складною давньою технікою співу – один голосний звук дрібнить на кілька нот, тому її голос наче вібрує. Народилася і живе в селі Старі Коні Зарічненського району Рівненської області. Працювала дояркою, у неї двоє дорослих дітей, троє внуків та троє правнуків.
Домініка Никифорівна – справжня поліська зірка. Вже за незалежності стала заслуженою працівницею культури. Її запрошують на усі місцеві свята, вона виступає за кордоном – у Польщі, Угорщині, Росії, Білорусії. Щотижня вона приймає у своїй хаті гостей із різних країн. Найчастіше приїжджають етнографи з України, Польщі, Німеччини, Канади. Записують пісні і намагаються перейняти манеру співу. Цього року на Трійцю до баби Дані, як її тут називають, потрапив і львівський етногурт KYRBASY. Наталія Пархоменко-Рибка каже, що почула про унікальну бабусю-співачку з Полісся від етнографині Ірини Клименко.
«Ми у повному складі «Курбасів» – я, Юрій Йосифович, Марія Онещак та Всеволод Садовий – поїхали тими розбитими дорогами на північ країни. Хотіли подивитися, як Домініка Чекун живе і співає, відчути атмосферу і енергетику села, просто – набутися із нею. Ця поїздка – одне з найбільших вражень, яке лишиться з нами на все життя. Полісся нам відчулося містичним регіоном. Коли ми приїхали, то багато говорили із співачкою та місцевими про похорон і смерть, про нещасливе кохання, про війну, зраду: тут більшість пісень – драматичні».
Учасники запросили Домініку Никифорівну до Львова. Та погодилася, але лише восени, коли закінчиться робота біля дому. У свої 83 роки жінка живе сама в хаті, тримає господарку: корову і курей, садить городину та ціле поле картоплі. Їй допомагають діти та внуки.
Окрім концерту у театрі, організатори ще влаштували дводенний майстер-клас співу. Охочих було більше, ніж вони могли сподіватися.
«Ми знали, що приїзд баби Дані буде дуже цікавим і очікуваним, але не сподівалися, що в концертний зал ледве вмістяться усі охочі, а на майстер-класах не буде вільних місць. Першими зголосилися на майстер-класи польські дівчата, далі українські. Набралася група в 25 осіб разом із нами. Під керівництвом Данії Никифорівни вивчили три пісні, які й заспівали на концерті у театрі», – розповідає про майстер-клас Наталія Пархоменко-Рибка.
На концерті баба Даня не лише співала, а й розповідала про своє життя. Багато у залі не розуміли, адже поліська говірка бабусі унікальна: «Я завжди спивала. Від коли себе помню – спиваю. Колись люди більше спивали. От война, мужчин позабирали у войсько, жінка робить і спиває, а почтальйон дає в руки їй похоронку, а вона далі спиває, але вже жалобної – оплакує так. Зараз не так спивають, таки дивний світ став», – каже жінка.
Два роки тому Домініка Чекун стала лауреаткою премії за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини. Нагороду та грошову премію вручив колишній міністр культури Євген Нищук у столиці. А рік тому жінка співала у Франції – у соборі святого Володимира Великого в Парижі.
«Як їздила у Францію то їхній гетий священник все просив – поспівайте ще, ми ще послухаємо. Були там й такі, що нічого не понімають по нашому, але слухали, але були й такі, що все знали», – ділиться враженнями співачка.
Першу пісню Домініка Никифорівна вивчила і заспівала у шість років. Слухала і запам'ятовувала слова, мелодії від бабусі, матері, жінок і чоловіків на Поліссі. Пісні і мелодії сама не придумує, але є виняток: «Ой, посію мак – то їдна пісня, що я сама мелодію придумую. Почула в жонок в сусідному селі. Слова запомнила, а музику нє. Вночі думала-гадала і поклала на мелодію. Потом тиї жонки так вподобали, що вже по мойому спивали», – каже Домініка Никифорівна і співає.
Ой посію мак,
Да посію мак
Над водою.
Да заріс мій мак
Лебєдою.
Ой заріс мій мак,
Да заріс мій мак
Лебєдою.
Ой вийшла замуж
Молодою.
Ой вийшла замуж,
Да вийшла замуж
Не втрапила ‒
Молоди літа
Протратила.
Ой сама мати,
Да сама мати
Віновата.
Да чого рано
Не збудила?
Да чого рано,
Да чого рано
Не збудила?
Да щастя-долі
Не вділила?
Ох ю, всі дивки,
Да усі дивки
Рано встали,
Да щастя-долю
Й розобрали.
А я молода,
А я молода
Спозниласа,
Да лиха доля
Судиласа.
Ой пропав мій вік,
Да пропав мій вік,
Як маков цвіт,
Що вночі зацвів,
А вдень упав.
Що в ночі зацвів,
Що в ночі зацвів,
А в день й упав.
Да так марненько
Мій вік пропав.
На концерті співачка виконала більше двадцяти старовинних пісень – про кохання, зраду, побутові, колискові, обрядові.
«Хай Вас держить Бог на землі, щоб ваші дітки і внучки моїх літ дождали і так само спивали», – каже наприкінці концерту Домініка Чекун. Зал співає «Многая літа» і бажає здоров'я жінці…
KYRBASY вже десять років виконують обрядові пісні від колядок до весільних, купальських, лемківських та гуцульських пісень. У супроводі народних інструментів відроджують давні сезонні музичні ритми, додають їм сучасного звучання. А пісні збирають у експедиціях від живих носіїв.
Цей етногурт – не єдиний у Львові, хто популяризує народну пісню. Засновниця центру «Майстерня пісні» та художньо-дослідницького та освітнього центру «Слово і голос» Наталя Половинка – виконавиця традиційного співу усіх жанрів: давніх духовних напівів, українських народних пісень. Вона зберігає, відтворює та навчає на майстер-класах не лише в Україні, а й за кордоном української старовинної пісні. Співачка, актриса, художниця, дослідниця народної пісні Уляна Горбачевська видала диск «Доле». Це -– результат дослідження традиційних сольних жіночих пісень Полісся, Буковини, Центральної України. Акторка львівського драматичного театру iм. Лесi Українки, викладачка на факультеті культури та мистецтва Львівського національного університету ім. Франка Зоряна Дибовська – вокалістка гурту автентичного співу народів Східної Європи «ЯгОди», дівчата з якого збирають та виконують українські автентичні пісні в Україні та за її межами. Окрім того, Зоряна іще й педагог шкільного Театру УКУ «На Симонових Стовпах», де навчають старовинної пісні та акторської гри молодь…
Ці численні осередки подвижників дають підстави вважати Львів одним із вітчизняних центрів плекання давньої традиції українського автентичного співу, який, як переконав концерт у театрі ім. Леся Курбаса, є однією із яскравих складових і сучасного актуального культурного життя.
Текст: Ольга Руденко.
Фото: Данута Наугольник (Baba Foto).
15.11.2019