Епітафій в Берестю.

 

Земляче! стань, зітхни, спусти твій зір зі встиду

І спаленій лицем за людоїда брата!

Тут дур наш будував ганебний трон для ката

І спяна празнував по Польщі панахиду.

 

Тут ми з кісток здвигли шафот для свого внука

І кровю страдників списали присуд смерти.

І сам Господь його не буде в силі стерти,

Бо цей злощасний акт писала нам роспука.

 

Земляче! спаленій від памяти сумної,

Яка тебе палить страшним огнем обиди.

І плюнь на монумент варварської огиди —

Здвигнутий в перших днях Польонії вільної.

 

Відень, 30. жовтня 1919.

 

Польський часопис "Роботнік" (16. X. 1919) пише про пекло концентраційного табору з українськими жертвами в Берестю ось що : "Відносини, які панують в таборах для полонених в Модліні і Берестю литовськім наповнюють жахом. Табор для полонених в Берестю це огида, це ганьба для польської держави... Два місяці тому з табору, який числив менш-більше 6000 полонених, виношено біля 50—100 трупів денно... В однім місці біля епідемічного шпиталя лежали трупи майже три неділі непохороненими так, що щурі їх погризли... Дійсно, стораз більшим ворогом польської держави є ті, що це роблять, ті, що так мучать полонених ворожої армії, ті, що допускаються насильств над чужим населенням, нібито на підкладі боротьби з ворогом. Більшим ворогом самостійної Польщі є вони, чим цей ворог. Бо вони ганьблять імя самостійної Польщі, ганьблять давні польські бої і терпіння, ганьблять польські повстання, сибірські вигнання і тюрму, — ганьблять цілу визвольну польську Голгофту." — Прим. автора.

 

[Український прапор, 15.11.1919]

15.11.1919