Сталін врятував український народ
Перегортаючи сторінки всесвітньої історії такої багатої на збройні сутички народів, не зустрічаємо такої кривавої війни, яка своїми розмірами дорівнювала б теперішній світовій війні. Слід ще підкреслити й те, що історія не знає такої великої війни, у якій ідеологічні основи відігравали б таку дуже важливу роль як у теперішній війні. Цим саме і можна пояснити її велетенські розміри. Це ми бачимо особливо на радянсько-німецькому фронті, де стоять проти себе два ідеологічно непримиримі табори; з одного боку народи, об'єднані в могутньому Радянському Союзі, що борються під прапором прогресивних ідей соціалізму і братерства народів, з другого боку — реакційна гітлерівська Німеччина, що намагається поневолити всі інші народи й загарбати всі земні багатства тільки для себе, тільки для німців — по крайньо реакційному людожерському принципу расовості і вигаданої вищості німців над іншими народами.
Людинолюбна соціалістична ідея, що з давніх віків світила людству в його боротьбі за прогрес і суспільну справедливість, — це вічна ідея, для якої варто жити і життя своє за неї положити. І ми щасливі, що, дякуючи героічній Червоній Армії, в якій борються й українські воїни, бачимо тепер світлу перемогу волелюбної соціалістичної ідеї над чорною фашистською реакцією і тупим звірячим фашизмом гітлерівської Німеччини.
Справедливо сказав колись великий вождь народів товариш Й.В. Сталін, що коли ідея опанує широкі народні маси, вона стає матеріальною силою.
Цю велику правду потверджує товариш Сталін в своїй знаменитій доповіді з нагоди XXVII роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції: «Соціалістичний лад, породжений Жовтневою революцією, дав нашому народові і нашій армії велику і непереборну силу».
Великий вождь вказав на силу марксистсько-ленінської ідеї, що згуртувала народи, об'єднані в могутньому Радянському Союзі: з того джерела плила їх залізна воля і мужній дух, що так блискуче виявили себе у розгромі ворога.
Кинувши погляд на побідний похід славної Червоної Армії, що звільнила й українські землі від ненависного загарбника та відвернула від українського народу смертельну небезпеку, товариш Сталін вказав на роль радянської інтелігенції, що «своєю творчою працею внесла неоцінимий вклад в справу розгрому ворога». Ця похвала відноситься й до українських учених, згуртованих в Академії наук УРСР, багатьох із яких з нагоди 25-літнього ювілею Академії нагороджено високими відзнаками.
Мудрий вождь не тільки по-мистецьки керує військовими силами Радянського Союзу, але змобілізував всі духовні і моральні сили на оборону Батьківщини, проголосивши священну Вітчизняну війну та розбудивши палкий і животворний радянський патріотизм, в якому «гармонійно поєднуються національні традиції народів і спільні життєві інтереси трудящих Радянського Союзу».
Цей радянський патріотизм, що «не роз'єднує, а, навпаки, згуртовує всі нації і народності нашої країни в єдину братню сім'ю», захоплює і українські народні маси і українську інтелігенцію; бо ж тут іде війна на життя і смерть, війна за існування українського народу; ніхто з нас не сміє сказати: «моя хата з краю». Ні! Наш святий обов'язок взяти якнайактивнішу участь у боротьбі, щоб досягти остаточної перемоги над німецькими варварами загарбниками, які хотіли повернути українські землі в німецьку колонію, а український народ у своїх вічних рабів.
І коли німецька окупація принесла на наш край і нашому народові знищення й страшні нещастя, які потрясли організм цілої нації і кожну людину зокрема, промова товариша Сталіна була неначе цілющим бальзамом на наші рани. Вона сповнила нас непохитною вірою в перемогу могутнього Радянського Союзу над фашистськими реакційними силами! Вона зміцнила наші переконання, що тільки при допомозі великого російського народу під захистом могутнього Радянського Союзу в союзі з усіма його народами український народ зміг врятуватися від смертельної небезпеки, від загибелі, яку готувала йому гітлерівська Німеччина. Доповідь ще раз показала, що велика Вітчизняна війна це війна також за життя і долю нашого радянського народу.
Академік Ф.М. Колесса
__________
Сталінська дружба народів
Коли в 1939 році мені припала честь, як депутатові Народних Зборів та членові делегації, бути присутнім на сесії Верховної Ради СРСР в Москві, мене надзвичайно приємно вразила щирість і тепле ставлення народів Радянського Союзу до української делегації і українського народу. Зокрема ж зворушило мене ставлення представників братнього російського народу. Народи Західної України, які були раніше під владою чужинців, тільки в рідній сім'ї народів Радянського Союзу знайшли своє щастя, стали рівноправними.
Німецькі загарбники знову намагалися знівечити співпрацю громадян братніх народів, знову почали цькувати одних на других, не визнаючи права на життя нікому, крім себе самих. І це стало їх загибеллю. Переміг принцип сталінської дружби народів, про який так гарно і вірно сказав Йосиф Віссаріонович Сталін у своїй доповіді на урочистому засіданні Московської Ради депутатів трудящих 6 листопада 1944 року: «Сила радянського патріотизму полягає в тому, що він має своєю основою не расові чи націоналістичні забобони, а глибоку відданість і вірність народу своїй радянській Батьківщині, братню співдружність трудящих всіх націй нашої країни. В радянському патріотизмі гармонійно поєднуються національні традиції народів і спільні життєві інтереси всіх трудящих Радянського Союзу. Радянський патріотизм не роз'єднує, а, навпаки, згуртовує всі нації і народності нашої країни в єдину братню сім'ю».
І не дивно, що у боротьбі за право на життя перемогла і мусіла перемогти воля волелюбних народів, керована великим організатором могутності Радянського Союзу, його великих перемог Йосифом Віссаріоновичем Сталіним. На нашій звільненій землі знову розгорнулась посилена праця на всіх ділянках життя, зокрема в мистецькій ділянці, що займає в Радянському Союзі таке видатне і почесне місце.
Українська музична творчість знову зможе розправити свої дужі крила до творчого льоту, в якому відіб'є вона історичні події великих днів нашої доби, доби перемоги світла над тьмою, добра над злом.
Василь Барвінський, — професор Львівської державної консерваторії.
Вільна Україна
14.11.1944