МАЄТОК БРОНІСЛАВА СКІБНЄВСЬКОГО У БАЛИЧАХ 1890 РОКУ
Серед загального моря підупалих маєтків, здеградованих через господарську неумілість власників, незрідка також обтяжених боргами, у Галичині траплялись і острівці, куди дивним чином, оминаючи сусідні околиці, заглянула цивілізація. У Мостиському повіті, зокрема, вирізнялась господарка Яна Ярунтовського у Твіржі (середина ХІХ ст.), про яку я уже писав¹. Ще одним таким маєтком, який заслужив згадки у тогочасних спеціалізованих періодичних виданнях, були Баличі, котрі з останньої чверті ХІХ ст. перебували у власності Броніслава Скібнєвського гербу Слєповрон (23 травня 1830 – 27 червня 1904).
Господарські успіхи Броніслава Скібнєвського скоріше очікувані, з огляду на те, що за фахом він був фінансистом і навіть отримав посаду віцепрезеса Рільничого Банку у Львові. Маєток у Баличах Скібнєвський придбав 1874 р. від Генрика Лончинського – 1 липня був укладений акт купівлі на суму 160 000 ринських флоринів у віденській валюті. Одразу після інтабуляції Скібнєвський взявся за адміністрування маєтком. Що ж до Лончинського, то він купив Баличі у Юзефа Дрогойовського 1872 р. за 272 500 ринських флоринів. У той дворічний період деякі частини маєткового комплексу він здавав в оренду, а саме – фільварок Козловщизна Меланії Гутетер, Сущизну – Томашу Кроковському, фільварок Казьмєж – якомусь Фроммелю. Згодом він продав Сущизну М. Гутетер, а частину лісу, звану Дібровкою, якомусь єврею за 2500 ринських флоринів. Видержавлення частин домінії вказуває на те, що у власника не було у планах самостійно займатись господаркою, а продаж деяких її частин свідчить про матеріальну скруту Лончинського. Отож, Скібнєвський придбав маєток у не найкращому стані, проте деякі парцелі, які до нього попередньо належали, йому вдалось повернути, зокрема, Дібровку².
1876 року Броніслав Скібнєвський отримав австрійське підданство, а до Балич разом з сім'єю переселився у 1880 році³. Його дружиною була Ольга Дідушицька (донька Олександра Дідушицького), з якою мав десятеро дітей. З цікавих фактів його життя не можна оминути, що перемишльський єпископ Мацєй Хіршлер з дозволу папи Лева ХІІІ надав йому привілей на закладення приватної каплиці⁴.
Опис маєтку Броніслава Скібнєвського у Баличах опублікований у 21 номері «Рільничого тижневика» – органу цісарсько-королівського Краківського землеробського товариства⁵. На початку статті її автор (ім’я не вказане) резонно зазначив: для того, аби сільське господарство могло існувати у важких тутешніх умовах і при тому давати чистий дохід, потрібно, аби його власник мав ґрунтовні знання, наполегливо працював, був ощадним, а также посідав певний капітал. Власне маєток у Баличах допоміг йому сформулювати такі висновки: він пише, що у тамтешньому господарі дуже вдало поєдналися усі ці риси, завдяки яким його господарка чудово функціонує і обіцяє в найближчі роки невпинно розвиватись.
Як читаємо, перше завдання, і перша заслуга Скібнєвського полягала у тому, аби двигнути маєток з упадку. Коли він придбав його 15 років тому, тоді потрібно було братись не за налагодження господарки, а за відбудову господарських споруд. Досить швидко в межах маєтку було збудовано цілу низку мурованих господарських будинків, зокрема й гуральню, а в мальовничому парку Скібнєвський реставрував палац (1874 року Балицький палац згорів). Автор зазначає, що уже здалеку Баличі відрізняються від довколишніх сіл, і господарською забудовою, і старанною культурою рільництва та лісництва, називає маєток справжньою оздобою краю.
Після вступних зауваг та похвал, автор переходить до детальнішого опису. Отож, маєток Баличі мав вигідне розташування – між Перемишлем і Мостиськами, недалеко гостинця, на відстані однієї милі від залізничної станції Медика. Він займав близько 800 моргів орної землі, 140 моргів лук та 750 моргів лісу. Рілля розташована на пагорбах, ґрунт глинистий. Через пагорби орка відбувається за допомогою 4 коней, або волами. Землеробське господарство розділене між трьома фільварками, з яких власне Баличі – це 450 моргів ріллі, 160 моргів припадає на фільварок Козловщизну, а на Орань:⁶ – 150.
Робочий інвентар у Баличах – це передусім коні та воли, на 8-10 моргів припадає одна робоча штука, що, враховуючи четверний запряг, цілком вистачає. Коні і воли переважно власні, а 16 волів ольденбурзької раси, як наголошує автор опису, цілком можна було б відправляти на виставку у Відень.
1890 року у фільварку утримували 42 корови Ольденбурзької раси, всі вони, як читаємо, добре доглянуті. В середньому у рік надої становили 2000 літрів. Оскільки відстань до найближчих міст чимала, молоко продавали торговому посереднику (пахтяреві) по 4 центи за літр. Ялівок утримували у фільварку Козловщизна. У Балицькому маєтку також розводили овець породи меринос (впродовж останніх двох років, тобто, з 1888 р.). Разом з ягнятами їх налічувалось 400. Овець випасали на пасовищах, не придатних для корів. Завдяки хорошій вовні, їх утримування було прибутковим.
У статті зазначено, що в цій місцевості для плекання коней не було хороших умов, тому їх вирощували тільки для власних потреб. Були коні для виїзду, а кращих відбирали для роботи. Племінним самцем був жеребець арабської раси, також у фільварку на той час утримували дворічного напівкровного жеребчика арденської раси.
Годівля свиней забезпечувала лише власні потреби, зрідка йшлося про продаж. Домашнє птаство добротного ґатунку розводилось в належно зробленому курнику. Підвибаючи перші підсумки опису, автор зазначив, що у Балицькому маєтку було:
коней (разом з виїздними та молодняком) – 73 особини,
худоби (корів, волів, бугаїв, ялівок, телят) – 176,
овець (разом з ягнятами) – 484,
свиней – 47.
Сівозміна у господарстві Броніслава Скібнєвського впроваджувалася відповідно до природних властивостей ґрунту та потреб окремих фільварків й гуральні. Застосовувалось трипілля, особливістю була тривалість засівання конюшини разом з різноманітними травами.
Головна сівозіна:
1. Перелоги, мішанка, на цілому полі внесено удобрення.
2. Пшениця.
3. Картопля, а на кращих ділянках – буряк.
4. Овес та ячмінь з конюшиною.
5. Конюшина з травами.
6. Конюшина з травами.
7. Пасовище, на цілому полі внесено удобрення.
8. Пшениця.
9. Стручкові культури, на деяких ділянках – коренеплоди.
10. Жито та овес, частково – біб.
На фільварку Козловщизна:
Сівозміна на 120 моргах
1. Мішанка.
2. Пшениця.
3. Коренеплоди.
4. Ячмінь і конюшина.
5. Конюшина з травами.
6. Конюшина з травами.
7. Пшениця.
8. Коренеплоди і стручкові.
9. Жито.
Сівозміна на 38 моргах:
1. Перелоги.
2. Пшениця.
3. Коренеплоди.
4. Овес і конюшина.
5. Конюшина.
6. Жито.
7. Коренеплоди.
Такий же принцип сівозміни застосовували на фільварку Орань.
Автор окремо наголосив, що у господарстві в Баличах було добре впорядковане чергування певних культур – сівозміна відбувалась таким чином, аби злакові культури завжди чергувались зі стручковими, коренеплодами і конюшиною. Тривалість висівання конюшини в конкретних умовах Балицького маєтку була пов'язаною з необхідністю мати пасовища для корів та овець, якщо їх бракувало.
У господарстві старались не засівати/засаджувати поле лише тими культурами, що його значно виснажують; ріллю щедро удобрювали – принаймні раз на 5 років гноєм, кістковим борошном і вапном. Не дивно, як вказує автор, що в околицях Перемишля ніде йому не зустрічались такі гарні посіви озимини і ярини, як у Баличах, без бур'янів та домішок. Такий стан посівів вказував на те, що вчасно були виконані орні роботи під озимину і ярину, а також на дбайливий добір чистого зерна для сівби. Засів озимого збіжжя здійснювався за допомогою рядової сівалки.
Приготування ґрунту для посадки коренеплодів відбувалось переважно напередодні зими, зокрема – настил і глибока оранка. Навесні обрані ділянки грасували, потім була ще одна орка з інтенсивним боронуванням. Автор зазначив, що він з товаришами прибув до Балич в період, коли завершувалась посадка картоплі – на маркованих місцях (поперечними позначками), у ямки, викопані лопатою. Нерівність поля перешкоджала засипати ямки за допомогою загортача, тому використовуються ручні копачки. Якби площа під картоплю була великою, то такий метод загортання був би дуже дорогим. Посадка картоплі під лопату відбувається швидко: робітник просувається між двома рядами, викопує малі ямки з обох боків, у місцях, де нанесені маркери, а землею, витягненою лопатою, накриває насіння, кинуте у попередні ямки іншим робітником, який іде за ним. Як констатує автор, покриття за допомогою граблів має ту перевагу, що вода від раптових та/чи довготривалих опадів не затримується на полі.
У межах фільварку ріс хмільник, який займав 10 моргів, добре оброблений, що дозволяло збирати хороші урожаї. У Баличах на хмільнику не використовували дротяних прутів чи ялинових жердин, а дешевший варіант, якого у довколишніх лісах безліч – звичайні тики. Візуально він програвав, проте був куди дешевшим і на врожайність на впливав.
Ліс у Баличах переважно ще молодий⁷, упорядкований після покупки Скібнєвським маєтку. Лісове угіддя, що займало низовинну добре зволожену ділянку, складалось передусім з листяних дерев, на більш сухих місцях висаджували хвойні породи. Завдяки розсадникам дерев саджанців вистачало для заповнення усіх пустих місць. Автор допису припускав, що звірини має бути достатньо, проте конкретніше цього питання не торкнувся.
Опис господарства Броніслава Скібнєвського у Баличах з’явився тому, що у його маєток приїхала комісія, завданням якої було ознайомлення з роботою гуральні. У її склад увійшли члени крайового Виділу, професори аграрної школи у Дублянах та відомі господарі, для яких основною метою був огляд апарату системи Паукша⁸, який був встановлений два роки напередодні. Загалом функціонування гуральні комісія назвала взірцевим. Автор зазначив, що впродовж дня двічі готувалась брага, для чого брали по 32 центнери картоплі і 112 кг збіжжя. У роботі, яка тривала з 9 години ранку до 18:00, було зайнято гуральника і чотирьох помічників. Комісія, яка планувала створити на базі Дублянської аграрної школи проект гуральні, обладнаної апаратами, визнала модель системи Паукша дуже доброю, а роботу гуральні у Баличах такою, що не підлягає будь-яким зауваженням.
Насамкінець автор допису відзначив, що добитись настільки видатних результатів Броніславу Скібнєвському вдалося за дуже короткий час. Зокрема, урожайність, порівняно з попереднім періодом, зросла удвічі. Також він вказав, що у власника немає жодних боргів, пов'язаних з маєтком.
_______________________
¹ див. «Господарство Твіржі та околиць 1852 року»
² Archiwum rodzinne Skibniewskich, przydomku Kurzec, herbu Slepowron. Kraków, 1912. S. 217.
³ Скібнєвські мали маєток на Поділлі, зокрема володіли Дунаєвицьким ключем. Сам Броніслав народився у селі Вовківці.
⁴ Archiwum rodzinne Skibniewskich, przydomku Kurzec, herbu Slepowron. Kraków, 1912. S. 217.
⁵ Tygodnik Rolniczy. Organ c.k. Towarzystwa rolniczego Krakowskiego. Kraków, 24 maja 1890. Rok VII. Nr. 21. S. 161-163.
⁶ Закладення у Балицькому маєтку третього фільварку Орань (у 1835 р.), пов'язане з періодом, коли власником домінії був граф Станіслав Северин Дрогойовський, щоправда, спочатку фільварок називався Казьмєж (Kaźmierz) в честь народження найменшого сина. Див.: Archiwum rodzinne Skibniewskich, przydomku Kurzec, herbu Slepowron. Kraków, 1912. S. 216.
⁷ Молодим був ліс також у Судовій Вишні 1831 року (згідно інвентаря), Твіржі 1852 р. (за описом Яна Ярунтовського), та напевно у більшості маєтків не лише Мостиського повіту, але й Галичини загалом. Тут звісно причиною була посилена неконтрольована вирубка, яка існувала до того, і не припинилась сьогодні.
⁸ Йдеться про апарат для виробництва картопляного крохмалю виробництва компанії «Paucksch & Freund» Йогана Готтліба Германа Паукша, яка згодом перетворилася на акціонерне товариство і продукувала під торговою маркою «Paucksch A.G.» відомі у всьому світі парові машини, котли, дизельні двигуни і вже згадані апарати.
29.10.2019