(Ярославови Барничеви — до партитури.)
Бути капельником українського театру, це справді дуже важке діло. Я пізнав їх до тепер кількох і ніодин не міг висказатися, щоби був впoвнi вдоволеним із свойого становища.
У кождого з них те саме нарікання, що нема постійної орхестри, а з другого боку замітна в них деяка фантазія, що мовляв директор обіцяв "набрати" більше й ліпших музикантів. Та по більшій части мрії не сповнюються, а нарікання всеж таки остаються як і були. Так воно й крутиться на жаль від непамятних часів, бо постійної орхестри ніде нема (є тільки сезонова), а коли треба виставити щось в роді опери, тоді треба доконче доповнювати її, через що виходить часто таке, що незіграні музиканти роблять великі промахи, а капельник за одну репетицію не в силі доказати чудес.
Вчорашного бенєфіціянта, капельника Ярослава Барнича я уважаю адептом відомих наших капельників, та безперечно стане він побіч Кошіца, Коссака, Верховинця (Костіва) і т. д. Не хочу в ньому вишукувати спеціяльних діріжерських талантів (верви, суґестії і т. д.), або бути контрольором його дотеперішних студій (чи він часом має який дипльом) лиш хочу ствердити, що своїм трудолюбєм, та совісною підготовкою зумів в короткім часі познайомитися з невеличким, що правда, музичним репертуаром нашого театру, та подати свою працю під загальний осуд. І ніяк інакше цей осуд не може випасти, як тільки корисно для молодого ще капельника, та для теперішнього складу орхестри..
Гр. Барнич виводить такі твори, які є тепер в репертуарі управи театру хоч сам, як каже, охоче занявсяби поважнішими річами. Та коли теперішне, невідрадне положення цього вимагає, то нехай і так буде, однак я маю надію, що на будуче праця гр. Барнича покаже нам кращі плоди, а отсі слова нехай будуть Йому і Його орхестрі (в теперішньому оперовому складі) щирою заохотою для дальшого діла.
Р. S. Вибір драми (хоч з пісними й танцями) на бенефіс капельника був дуже невідповідний. Краще було поставити оперу. Я.
Вперед!
25.10.1919