Після теперішної орґанізації єсть в армії рускій язик полковим у нас в 13 полках піших, в 9 кінних, в однім полку артилєрії, в однім баталіонї стрільцїв, в двох самостійних батеріях артілєрії, в 17 піших баталіонах і в однім кіннім краєвої оборови. Воєнна ж управа прописує, що офіцири, кромі язика нїмецкого, мають знати язик свого полку, а невивченє язика полкового становить навіть перешкоду в авансї.
Мимо того офіцири придїлені до наших полків — з нечисленними виїмками не знають добре руского язика, більшість их — Нїмцї й Чехи, котрі навіть не мали нагоди навчити ся руского язика, — підофіцири знов, по більшій части Поляки, говорять лиш по польски або ломаною русчиною. З відси то походить, що наші селяньскі сини, вернувши з войска, говорять уже ломаним руским язиком.
Відношеня такі кривдять в високім степени нашу народність. Наш нарід виповнює свої войскові обовязки супротив держави точно і вірно, длятого ми маємо повне право домагати ся, щоби вся старшина войскова при наших полках знала язик рускій. Мадяри, Чехи о то завсїгди упоминають ся, а наші посли навіть голосу в тій справі не піднесли.
На сегорічнім засїданю спільних делєґацій заповів міністер війни, що правительство носить ся з гадкою отворити нову школу кадетску у Львові. Значна часть офіцирів, що вийде з тої школи, буде придїлена до служби при наших полках, длятого було би пожадано, щоби тим офіцирам уже в школї дана була нагода основно виучитись руского язика. Щоби тую цїль осягнути, повинно правительство в тій маючій отворити ся школї системізувати посаду учителя руского язика.
Справа ся має для нас прінципіяльне значінє і длятого вже наперед, заким отворенє школи буде порішене, повинні наші політичні товариства внести до міністерства війни меморіял з жаданєм, щоби в научнім плянї тої школи було для науки руского язика призначене відповідне число годин і для науки єго системізована осібна посада.
Дѣло
22.10.1894