ПЕРЛИНИ САКРАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА.
Любачів — місто в південно-східній Польщі, нині адміністративний центр Любачівського повіту Підкарпатського воєводства.
Любачів над річкою Любачівкою, притокою Сяну, має давню історію. Археологічні дослідження науковців дозволяють припускати, що місто Любачів зародилося наприкінці IX століття.
Перша згадка про місто стосується подій початку XIII століття. Тоді сини Романа Мстиславича, малолітні Данило і Василько, втратили батька, а відповідно і панування у об'єднаному ним князівстві. На ці землі почали претендувати сусіди — угорці і поляки, а також князі з інших земель.
У 1376 році Любачів отримав магдебурзьке право, як місто у Руському воєводстві Польського королівства. В середині XV століття місто перейшло під управління короля. У місті жили ремісники (ковалі, кравці, шевці, слюсарі, боднарі, ткачі, малярі, теслі, постригачі) і рільники, які також займалися медовим промислом у навколишніх лісах. Відбувалися регулярні ярмарки, на яких окрім худоби та збіжжя продавали сіль з Прикарпаття. Оточене валами і частоколами місто мало чотири брами.
Після Другої світової війни весь Любачівський повіт (за винятком села Грушів) перейшов у підпорядкування Польської Народної Республіки.
Перша згадка про любачівську парохію стосується 1330 року, правдоподібно, церква існувала від часу заснування міста. Сліди одного з храмів зберігалися на місці руського городища. Місце другого храму тривалий час було позначене хрестом. Поблизу знаходили багато людських останків, ймовірно, зі старого прицерковного цвинтаря. У нотатках мандрівника Ульріха фон Вердума згадується дві руські церкви в Любачеві на початку 1670-х років. Крім того, є згадка про давню церкву в Молодові, яку розібрали ще в доавстрійські часи.
Достовірна інформація збереглася лише про третій храм. Дерев'яну церкву св. Миколая збудували у 1666 році на великому насипі, на валу. Поставлена на кам'яному підмурівку, мала два верхи, над бабинцем розташовувалася каплиця св. Петра.
У 1883 році на її місці збудовано мурований храм за проектом галицького архітектора зі Стрийщини Василя Нагірного з мурованою дзвіницею (перебудована в 1861 р.). Архітектурна спадщина якого налічує кілька сотень об'єктів, серед яких церкви, каплиці, парохіальні будинки, громадські та приватні будівлі. Це один з перших реалізованих проектів архітектора, вирізняється досконалою акустикою. Розписи виконав перемиський художник Антін Яблоновський. У церкві був іконостас, ймовірно, перенесений з ліквідованого Щеплотського монастиря коло Грушева. Зараз він у дещо зміненому вигляді перебуває у катедрі в Перемишлі. В Любачеві встановлено іконостас з мурованої церкви в Німстові.
Однобанна, хрещата в плані, з гранчастим вівтарем та прямокутними бічними раменами і бабинцем. По боках вівтарної частини прибудовані симетричні ризниці. Церкву вінчає щоломовидна баня на циліндричному підбаннику, прорізаному чотирма вікнами. Баня завершена ажурним ліхтарем з маківкою.
Зручне розташування святині в центрі міста, неподалік ринкової площі та костелу формує грамотний архітектурний ансамбль міста. З 1988 року церквою опікується греко-католицька парафія та щонеділі відкрита для парафіян та відвідувачів міста.
Довідка:
Структура/планування храмів:
Найсхіднішою частиною є святилище (вівтарна частина) — окреме приміщення, де під час відправ перебуває священик.
До святилища примикає нава (неф) — храм вірних. На Любачівщині нава є найширшою і найвищою в усій конструкції.
До церкви, справа або зліва від святилища, могли бути прибудовані технічні приміщення: захристія, ризниця. Там зберігали священичий одяг, книги та інший інвентар.
Внутрішнє оздоблення:
На відміну від зовнішнього внутрішнє убранство церкви було дуже багатим. Центральним його елементом є іконостас — організований за чіткими канонами ряд ікон, що відділяє святилище від нави. В іконостасі влаштовано центральні двері (царські, або великі, врата) і пара бічних (дияконські двері). Основа іконостасу виконується з дерева й оздоблюється різьбою. Іконостас характерний лише для церков східного (візантійського) обряду, тому часто при адаптації церковного приміщення під костел цей елемент частково або повністю демонтували.
Христина Дубницька, Оля Свідзинська
Публікація підготовлена в рамках проекту "Стежками предків" від МГО "Вирій" за підтримки Українського культурного фонду.
Фото за матеріалами експедиції "Стежками предків" .
Стежками предків - проект, що передбачає популяризацію української культурної спадщини, що після масових виселень українців у 40-50-х рр. XX cт. залишилась на теренах Польщі. Насамперед це унікальні сакральні споруди - церкви, каплиці, придорожні фігури, також цвинтарі. В рамках проекту передбачено виконання “польових” досліджень, виявлення, аналіз, фотофіксацію та опис об’єктів культурної спадщини українців на теренах історичної землі Любачівщини - однієї з давніх земель українського Надсяння (поряд з Ярославщиною, Перемищиною, Сяніччиною). У підсумку досліджень передбачається створення та презентація для громадськості України та Польщі (Львів, Київ, Перемишль, Любачів) першого україномовного друкованого та цифрового путівника українськими місцями Любачівщин, доступного для масового користування.
14.10.2019