ПЕРЛИНИ САКРАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА.
Старий Диків — село на Любачівщині, нині в польському Підкарпатському воєводстві. Правдоподібно назва виникла через те, що поруч знаходяться густі ліси, населені дикими тваринами. На гербі село можна побачити дикого кабана з дубовим листям (дик - дикий кабан, вепр).
Перша згадка про Диків датується 1447 роком. Село перебувало у власності великих шляхетських родів. Згодом на його землях розвинулася друге поселення, назване Новим Диковом. У південній частині села розташовувався присілок Лебеді.
Згадки про церкву в Дикові датуються серединою XVI століття. Відома нам дерев'яна церква св. Димитрія була збудована 1724 року. 1873 року оновлена, зокрема, отримала чудовий позолочений іконостас. Розібрана 1903 р., під час будівництва нової церкви. Мурований храм звели 1904 року за проектом Теодора Мельничука, освятили 16 вересня 1906 року. Поряд збудовано муровану плебанію і дзвіницю.
Присутні риси неовізантійського синодального стилю. Однобанна, хрещата в плані, з гранчастим вівтарем та прямокутними бічними раменами і бабинцем. По боках вівтарної частини прибудовані симетричні ризниці. Церкву вінчає цибуляста баня на циліндричному барабані, прорізаному десятьма вікнами.
Після виселення українців церква використовувалася як склад. Внутрішнє оздоблення втрачене. Кілька ікон роботи Йосипа Куриласа (св. Димитрій, Христос, апостоли) зберігаються в Любачівському музеї кресів. Нещодавно завалився хрест з купола.
Занедбаний стан церкви привернув 2006 року увагу режисера А. Вайди, який облаштував тут знімальний майданчик для фільму "Катинь". Після завершення зйомок (січень 2007 року) у храмі залишили декорації і навіть планували зробити тут відповідну експозицію. Хоча остання ідея не реалізована, саме завдяки фільму "Катинь" споруда привертає увагу туристів з усієї Польщі.
Захована серед густих дерев церква та дзвіниця знаходиться неподалік центру села, поблизу діючого цвинтаря. Зараз не використовується за призначенням, проте відкрита для відвідувачів (інформація про доступ та ключ висить на дверях).
Довідка:
Структура/планування храмів:
Найсхіднішою частиною є святилище (вівтарна частина) — окреме приміщення, де під час відправ перебуває священик.
До святилища примикає нава (неф) — храм вірних. На Любачівщині нава є найширшою і найвищою в усій конструкції.
До церкви, справа або зліва від святилища, могли бути прибудовані технічні приміщення: захристія, ризниця. Там зберігали священичий одяг, книги та інший інвентар.
Внутрішнє оздоблення:
На відміну від зовнішнього внутрішнє убранство церкви було дуже багатим. Центральним його елементом є іконостас — організований за чіткими канонами ряд ікон, що відділяє святилище від нави. В іконостасі влаштовано центральні двері (царські, або великі, врата) і пара бічних (дияконські двері). Основа іконостасу виконується з дерева й оздоблюється різьбою. Іконостас характерний лише для церков східного (візантійського) обряду, тому часто при адаптації церковного приміщення під костел цей елемент частково або повністю демонтували.
Христина Дубницька, Оля Свідзинська
Публікація підготовлена в рамках проекту "Стежками предків" від МГО "Вирій" за підтримки Українського культурного фонду.
Фото за матеріалами експедиції "Стежками предків" .
Стежками предків - проект, що передбачає популяризацію української культурної спадщини, що після масових виселень українців у 40-50-х рр. XX cт. залишилась на теренах Польщі. Насамперед це унікальні сакральні споруди - церкви, каплиці, придорожні фігури, також цвинтарі. В рамках проекту передбачено виконання “польових” досліджень, виявлення, аналіз, фотофіксацію та опис об’єктів культурної спадщини українців на теренах історичної землі Любачівщини - однієї з давніх земель українського Надсяння (поряд з Ярославщиною, Перемищиною, Сяніччиною). У підсумку досліджень передбачається створення та презентація для громадськості України та Польщі (Львів, Київ, Перемишль, Любачів) першого україномовного друкованого та цифрового путівника українськими місцями Любачівщини, доступного для масового користування.
19.10.2019