ПЕРЛИНИ САКРАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА.
Старі Олешичі — нині село в Любачівському повіті Підкарпатського воєводства Польщі.
Олешичі вперше згадані у джерелах 1431 року як власність родини Рамшів. Дещо згодом на землях Олешичів закладено однойменне містечко, а у XVII столітті утворилося поселення Воля. Ймовірно, в обох селах були засновані парохії і збудовані храми. Адже в додатку до опису люстрації королівських земель за 1564 рік згадано, що в Олешичах мешкає двоє православних священників. У польських джерелах існує також згадка про монастир у Волі Олешицькій, але у церковних джерелах його не згадано.
На головній вулиці села, при дорозі, серед високих дерев схована мурована святиня початку ХХ століття. До недавнього часу двері були ледь відчинені, зараз на них видніється колодка.
Найдавніша відома нам церква була тут уже на початку XVI століття. Наприкінці XVIII століття Старі Олешичі втратили самостійність і були приєднані як філія до парохії в містечку Олешичі. Дерев’яна церква Покрова Пресвятої Богородиці, збудована на зламі XVII—XVIII століть, оновлювалась у 1861 і 1876 роках. Під час великої пожежі, що трапилась у селі в 1901 році, церква згоріла. Невдовзі, у 1910 році, на її місці розпочалось будівництво мурованого храму. Освячення нової церкви відбулося у 1913 році. У міжвоєнний час (1929—1930 роки) інтер'єри розписав в українському національному стилі невідомий художник.
Є припущення, що автором розписів був місцевий маляр Іван Калина, натомість деякі ікони підписані ініціалами «Л.Х.».
В поліхромії присутні традиційні рослинні та геометричні орнаменти, побутові сцени з життя селян, герб з галицьким левом.
Церква однобанна, хрещата в плані, з гранчастим вівтарем та прямокутними бічними раменами і бабинцем. По боках вівтарної частини прибудовані симетричні ризниці. Церкву вінчає шоломовидна баня на восьмигранному барабані, прорізаному вісьмома вікнами. Баня завершена ажурним ліхтарем з маківкою.
Збереглась вимурувана у 1912 році дзвіниця, яка колись служила брамою.
Після виселення українців церкву до 1989 року використовували як склад. Зараз стоїть без ужитку і помалу руйнується.
Христина Дубницька, Оля Свідзинська
Публікація підготовлена в рамках проєкту "Стежками предків" від МГО "Вирій" за підтримки Українського культурного фонду.
Фото за матеріалами експедиції "Стежками предків" .
Стежками предків – проєкт, що передбачає популяризацію української культурної спадщини, яка після масових виселень українців у 40-50-х рр. XX cт. залишилась на теренах Польщі. Насамперед це унікальні сакральні споруди – церкви, каплиці, придорожні фігури, також цвинтарі. В рамках проєкту передбачено виконання “польових” досліджень, виявлення, аналіз, фотофіксацію та опис об’єктів культурної спадщини українців на теренах історичної землі Любачівщини – однієї з давніх земель українського Надсяння (поряд з Ярославщиною, Перемищиною, Сяніччиною). У підсумку досліджень передбачено створення та презентацію для громадськості України та Польщі (Львів, Київ, Перемишль, Любачів) першого українськомовного друкованого та цифрового путівника українськими місцями Любачівщини, доступного для масового користування.
12.10.2019