Ахіллесова п’ята жінок

 

Вважали, що жінок і чоловіків змагання стимулюють до кращих результатів. Але якщо при цьому жінки зазнають додаткового стресу, то конкурентна ситуація здійснює на них протилежний ефект: продуктивність їхньої праці падає. Тож у стресі жінки щосили уникають змагання. Результат цього нещодавно опублікованого економічного дослідження міг би пояснити, чому жінки на добре оплачуваних роботах, а також на керівних позиціях все ще недостатньо представлені. Крім того, підсумки дослідження ставлять під питання деякі методи управління.




Зображення: istockphoto/peopleImages.


 

Важливі кар’єрні події – співбесіда, випробувальний період або переговори про зарплату – часто відбуваються під стресом та в конкурентній ситуації. Зрозуміти, як стрес впливає на змагальницьку поведінку людини, важливо для того, щоби проаналізували гендерно-специфічну відмінність на ринку праці і розробити оптимальні практики прийому на роботу та систему стимулів для співробітників.

 

Економісти Яна Калікова (Jana Cahlikova) з Інституту податкового права та публічного фінансування імені Макса Планка, Любомир Цінґл (Lubomir Cingl) з Празького економічного університету та Ян Левлі (Ian Levely) з Королівського коледжу Лондона здійснили лабораторний експеримент за участі 190 студентів (95 чоловіків і 95 жінок) у Чеській Республіці. Вчені проаналізували, як жінки і чоловіки реагують на стрес та змагання. Рівень стресу своїх піддослідних науковці змінювали, а потім досліджували, як це впливало на їхню змагальницьку поведінку.

 

Половину учасників у лабораторії піддаласи високоефективним методам продукування психологічного стресу, так званому Трірському тесту соціального стресу. Кожен учасник та кожна учасниця мусили спочатку говорити про свої слабкі та сильні сторони і врешті виконати достатньо складне когнітивне завдання. Все відбувалося у присутності комісії, що була натренована не видавати емоцій, щоби підвищувати стрес учасників. Також усе, що відбувалося, знімала камера. Натомість друга половина учасників, контрольна група, мусила прочитати коротеньку статтю вголос і виконати примітивне когнітивне завдання.

 

Потім команда вчених виміряла частоту серцебиття та рівень кортизолу учасників, на підставі чого встановила, що чоловіки, як і жінки, що зазнавали сильного стресу, демонстрували високі стресові показники.

 

Наступним кроком стало те, що піддослідні виконували додаткові прості завдання – впродовж двох хвилин стільки, скільки кожен встигне. При цьому їх по-різному винагороджували: у так званих заробітних колах вони отримували зарплатню за кожне правильне завдання. У так званих змагальницьких колах вони мусили по двоє виступати одне проти одного. Той, хто виконував більше завдань, ніж його супротивник, отримував вдвічі вищу зарплату, ніж у заробітному колі. Якщо ж результати були погані, не отримував нічого.

 

Результати дослідження засвідчили, що чоловіки та жінки по-різному реагували на поєднання стресу й конкурентного тиску. Чоловіків змагання загалом стимулювало: вони, незалежно від того, чи перебували під високим стресом, чи в контрольній групі, загалом проходили змагальницькі кола краще, ніж зарплатні.

 

Жінки-піддослідні, залежно від рівня стресу, реагували по-різному на ситуацію змагання: учасниці з контрольної групи проходили конкурентні раунди значно краще, ніж зарплатні. Натомість сильно стресовані учасниці у змаганні демонстрували гіршу продуктивність, ніж без конкуренції.

 

Цікаво: як сильно стресовані, так і мало стресовані учасниці досягали однакових результатів, поки не потрапляли у змагання. Лише поєднання сильного стресу та змагання негативно впливали на успіхи жінок: стрес сам по собі не зменшував працездатності, а змагання саме по собі стимулювало жінок, що перебували під незначним стресом.

 

У наступних колах піддослідні – жінки та чоловіки – самі вибирали, платити їм зарплату чи виграш у змаганні. Виявилося, що в середньому і чоловіки, і жінки з групи стресу, незважаючи на можливість отримати вищу зарплату, сильніше уникали змагання, ніж учасники з контрольної групи.

 

У жінок таку поведінку можна пояснити попереднім досвідом поганих результатів у змаганні. Жінки, що й так, порівняно з чоловіками, радше лякаються ситуацій конкуренції, під сильним стресом менш готові конкурувати. Щодо чоловіків, то команда не знайшла доказів того, що стрес погано впливає на їхню працездатність – навіть у змаганні. Проте і чоловіки, як і жінки, були схильні уникати конкуренції, коли перебували під психосоціальним стресом.

 

«Наші результати можуть пояснити гендерно-специфічні відмінності на ринку праці, – сказала Яна Калікова. – Так, наприклад, жінки під час набору на роботу, відчуваючи водночас стрес і конкуренцію, не можуть повністю розкрити свій потенціал. Тож якщо презентаційна бесіда або центр оцінювання породжує вищий рівень стресу та конкуренції, ніж насправді вимагає робота та вакансія, – то такий процес відбору непридатний для визначення відповідної кандидатки чи належного кандидата».

 

Крім того, результати Калікової, Цінгля та Левлі доводять: може бути навіть контрпродуктивно, коли підприємство створює додаткові стимули для конкуренції поміж своїми співробітниками та додатковий соціальний тиск.

 

Практики прийому на роботу та управління, що описують економісти, окуповуються і водночас дають змогу нівелювати гендерно-специфічні відмінності на ринку праці.

 


Evas Achillesferse

mpg.de, 18/09/2019

Зреферувала С. К.

05.10.2019