В шіснайцятім томі Архива для славяньскої филології видаваного В. Ягичем [Archiv fur slavische Philologie, herausgegeben von V. Jagic. Sechzehnter Band. Drittes und viertes Heft] находимо на стор. 591—594 новий вивід слова "Бойки" проф. И. Верхратского. Статью тую подаємо тут в переводї:
"В Галичинї зовуть "Бойками" именно часть гірняків поселених на просторищи межи Лемками а Гуцулами.
Назву "Бойки" пояснювано розлично. Великій вислїдовач Славянщини Шафарик порівнює назву "Бойки" з виразом Βόί у Костянтина Багрянородного (949) і думає запротоє, що рускі Бойки суть потомками оттих Βόίκι, котрих сїдилища — по свідоцтву Костянтина — межували з країною Франків і Біло-Хорваччиною, а орошувались рікою Διτζίκη (Вислою). Навіть в Птолемея (175 — 182) назві Σαβώκοι, рекомо місто Σανβώκοι, догадувано ся назви наших Бойків. Після І. Вагилевича походить назва "Бойки" від *бойк (бойкій = rustig, tuchtig, kampflustig) — оттак "Бойки" мало-б означати: тугі, охочі до бою, хоробрі (die Tuchtigen, die Kampflustigen, die Tapferen). Другі хотїли тото слово виводити з румуньского bou plur. boi (лат. bos, грецк. βους), і твердили, що "Бойки" значить тілько, що годівники волів, воларі, пастухи волів... Той вивід пригадує подібне поясненє назви Bοιωτία, котрою именовано отту урожайну котловину гірску єлленьского краю за-для єї буйних, для худоби рогової пригожих пасовищ. Пустим єсть твердженє Golębiowsk-oгo (Lud polski etc. стор. 114), що Бойки одержали назву за-для своєї лїности і утяглости, бо — по єго тороченю — "бойк" має означати вола (!). Напослїдку освідчено, мимо даваних обясненій, що походженє слова "Бойки" таки невияснене гаразд і остає загадочними. Я думаю однакож, що за виводом слова "Бойки" глядати не далеко.
Коли Бойка запитати: "ви Бойки", то дає він відповідь заперечаючу або говорить згризливо: "ми Русини — Бойки коло Львова". Також Лемко рішучо цурає ся назви даної єму другими Русинами. Цїлком инакше Гуцул, котрий в своїй назві не бачить нїчо ображаючого, а навіть з певною гордостью каже про себе "я Гуцул".
Бойки, рівно як і Лемки, не лишень не уживають назв, якими их пойменували другі сусїдуючі з ними Русини, але за тоті назви гнївають ся навіть — а ся обставина велить нам догадуватись, що назва "Бойки" рівно як "Лемки" завдячує своє повстанє передразнюваню.
Єсть то в природї люду-прощави, що на річи незвістні в єго закутинї, на річи, до котрих не привик, неприязним позирає оком і нераз их погудить і висміває. Так стало ся з Лемками: за для частицї лем (= nur, tantum, лиш, лише, лишень, тілько, но, ино) у других Русинів не уживаної одержали від одноплеменних своїх братей назву "Лемків". Подібно мало також стати ся і з Бойками. Именно в бойківкім говорі стрічають ся слїдуючі, впрочім в рускім неуживані частицї прихвальні (Bejabungspartikeln): бойе = ja! jawohl! загальноруске так, так єсть, так є, а-я! — або́ і ба́! також в тім самім значеню. В загальнорускім означає а́бо чи або́ то само, що бойківске а́льбо = oder; рідко уживане б а = ha! ja sogar! — ба-ба! — ha-ha! wenn es so ware! wohin wird es abgezielt! — Оттак в загальнорускім "бойе" зовсїм не уживає ся, "або" і "ба" має значенє цїлком відмінне, нїж у Бойків.
Відома то річ, що гірняки, коли вийдуть на зарібок з родинних гір у доли, вже зверхним своїм визором впадають в око і звертають на себе увагу. Тож і наш добрячій і смирний, але все таки трохи неповоротний Бойко в бесїдї з Долинянами нераз десь послугував ся слівцями в своїй любій верховинї так часто уживаними бойе! ба́! або́!, через що стягнув на себе насмішку других Русинів і напослїдку одержав від них прирок "Бойко" т. є. "говорячій бойе".
Наросток ко (к) уживає ся в рускім в подібних случаях досить часто. Яко аналогичні приміри приводим: Лемко властиво в своїй бесїдї "лем" уживаючій; йойко той, що йой! кричить, що нарікає, що легко напуджує ся; на́йко, неха́йко, що на все най! неха́й! говорить, недбалїй, чоловік без енерґії; потура́йко властиво: що слухає поклику: потура́й! легко уступаючій, поштуркайло; ху́дко, ву́дко, лу́пко, гу́пко синоніми удуда Upupa epops, властиво птах, що кричить: худ! вуд! луп! гуп!; турко Columba turtur, го́рлиця т. є. птах, що видає голос: тур! — і пр.
За тим моїм припуском говорить також ся обстанова, що декотрі жителї долів з околицї Жовкви, Мостів великих, Річицї..., котрі також або́ (або́-жь, або́-й) до прихваленя [в значеню нїм. ja] уживають, від сусїдів именують ся "Бойками", через що зовсїм не чують ся улещені і тоту назву з огірченєм відкидають рівно як Бойки-гірняки.
До повстаня прозивки "Бойко" причинились може також в певній мірі і місцевостні н. пр. коло Жовкви досить часто, тут і там також в горах, уживані форми уменшені на ой ко, ейко, ойка, ейка, ойкій, ейкій, ойки; переважно бо в руских говорах у згаданих формах виступає нь місто й, н. пр. головонька, ходитоньки місто льокальн. головойка, ходитойки.
В слїдуючім хочемо подати кілька примірів згаданих форм місцевостних.
A. Сущники: 1. gen. masc. (на ойко): домойко, сусїдойко, даройко, вінойко (Kranz), цїсаройко (м. цїсарейко), городойко, парубойко, столойко, синойко, шлюбойко, дубойко; (на ейко): батейко, паничейко, татунейко, козачейко, ґосподарейко (в горах тілько: ґазда), Божейко, Спасителейко, Ивасейко, неборейко. 2. gen. fem. (на ойка особливо часто): дївойка, дївчинойка, дитинойка, головойка, грушойка (м. грушейка), родинойка, новинойка, неславойка, косойка, худобойка, калинойка, світлойка, челядойка, сукманойка, полойка, копойка, ластівойка, нивойка, годинойка, войнойка, вдовойка, травойка, вечеройка, горілойка, невістойка, горойка, яблонойка, водойка, співанойка, коровойка, вотавойка (Grummet), вутойка (Ente, укр. утїнка, утка), роботойка, Українойка, воборойка, лопатойка, коморойка ; (на ейка): киринчейка, кошулейка, Марисейка, пшеничейка, яричейка, дорожейка, Касюнейка, китаєйка. 3. gen. neutr. (на ойко): дївчатойко, воротойка (plur.); (на ейко): сердейко, личейко, вочейко, ранейко, весїлейко, щестєйко.
Б. Приложники: (на ойкій): легойкій (по при: легейкій), довгойкій; (на ейкій особливо часто): білейкій, милейкій, дрібнейкій, тяжейкій, воронейкій, тихейкій, солодейкій, зеленейкій, молодейкій, крутейкій, малейкій, круглейкій, румянейкій, жовтейкій, сивесейкій, височейкій, вільнейкій.
B. Присловники: хорошейки, поволейки, полегойки.
Д. Уменшені форми неопредїленика (infmitiv-a) глаголів: писатойки, спатойки, любитойки, робитойки, ходитойки, сваритойки, їстойки, женитойки, дивитойки, коватойки.
Бойко єсть що-до своїх бо́йе, або́ і ба́ дуже дразливий. Коли Лемко уживає "лем" сміло, не внимаючи ся, Бойко, що лише трохи побував в околицях небойківских, стереже ся уживати згаданих частиць прихвальних і чужинець мусить мати у него вже богато довірья, коли в єго притомности ужиє звичайних в бойківскім говорі частиць бо́йе, або́, ба́, так як в крузї милих товаришів з рідного села. Бойки загалом в краю сливуть подібно як Βοιωτοί в старій Греції, котрих, як відомо, уважано глуповатими, а з любви для которих сотворено вираз βοιωτιάζβιν = незгарно, глупо, бовдуровато поводити ся. Тому не дивота, що Бойко уражений в своїм почутю чести, в стичности з сусїдами береже ся своєю бесїдою дати повід до насмішок і поглуму.
Отже по нашій думцї назва "Бойки" повстала з передразнюваня. Однакож понеже она не лише живе в устах люду, але також ввійшла вже в письмо, то і ми задержимо тот вираз. Коли лучи просвіти і самопізнаня вникнуть в нарід глубше, тогдї щезне отте глумленє і передразнюванє з узкого світогляду випливаюче, а і Бойко прийме свою назву супокійно, без урази. В кождім случаю мусить вислїдовач рідного язика гідно оцїняти властивости бесїди бойківскої і дякувати бодрим Бойкам, котрі не один ядренний вираз славяньскій і не одну старинну форму вірно заховали до днешного дня."
[Дѣло, 04.10.1894]