Чого (не) навчив Мюнхен?

Цього вересня минає 80-та річниця початку Другої світової війни і 81-ша річниця подій, які безпосередньо до неї долучилися. 30 вересня 1938 року лідери Третього Райху, фашистської Італії, Великобританії і Франції домовились в Мюнхені розчленувати Чехословаччину і передати її Судетську область під контроль Гітлеру. Мюнхенська змова, яка зайняла почесне місце в дипломатичному «Залі ганьби», досі нагадує світу про те, як не треба чинити з диктаторами і агресорами. Тож варто собі коротко пригадати передісторію тих подій.

 

 

Після ремілітаризації Рейнської області і аншлюсу Австрії – політики розширення «життєвого простору» для Райху – Гітлер одразу кинув оком на схід – на Судетську область Чехословаччини, населену переважно етнічними німцями. Так звана «Судетська німецька партія» під керівництвом Конрада Генляйна влаштовувала провокації і не втомлювалась кричати про те, як слов'янська більшість «утискає» німецьку меншину. Коли уряд Едварда Бенеша відхилив вимоги Генляйна про автономію для Судетів і придушив заколот нацистів 13 вересня 1938 року, Гітлер оголосив, що розв’яже «чехословацьке питання» силою. Союзники по колишній Антанті – Франція і Великобританія – прагнули будь-якою ціною уникнути війни і умиротворити Гітлера. Найкрасномовніше з цього приводу висловився британський прем’єр-міністр Невілл Чемберлен: «Наскільки жахливою, фантастичною і неправдоподібною здається нам думка про те, що ми повинні копати траншеї і приміряти протигази лише тому, що в якійсь далекій країні посварились між собою люди, про яких ми нічого не знаємо. Ще неможливішим є те, що сварка, яку принципово можна уладнати, може стати приводом для війни». Британське і французьке керівництво очікувало, що «зелене світло» для Гітлера на окупацію Судетської області наситить його апетити і змусить відмовитись від подальших загарбницьких планів в Європі. Той, звісно, підтакував і махав головою, посміюючись у свої чаплінські вусики. Кінохроніка зберегла кадри, на яких Чемберлен в аеропорту Хітроу трясе пожмаканим аркушем паперу – «Англо-німецькою декларацією про ненапад» – і говорить радісній юрбі, що цей аркуш «приніс мир цьому поколінню» і  «символізує волю двох народів більше ніколи не воювати один з одним». Це буцімто підтверджують підписи – його і «гера Гітлера». Що відбулось далі — усім відомо. 1 жовтня 1938-го вермахт окупував Судети, в березні 1939-го — усю Чехословаччину, а 1 вересня розпочалась Друга світова війна. Ганебний мир Чемберлена протривав усього одинадцять місяців.

 

 

А тепер перейдімо до теперішніх українських реалій... Святкування Дня Незалежності, певно, було розраховане на такий самий психологічний ефект, як і повернення Чемберлена після перемовин з Гітлером. Режисура Бадоєва, діти в білому (що означає білий колір під час війни, добре відомо), гімн України під реп і інші атрибути зе!святкування замість військового параду передали цілком зрозумілий меседж: «Ух! Тепер буде мир! Треба лише “перестати стріляти” і “домовитись посередині”». Десь так само, мабуть, міркували собі в Мюнхені 81 рік тому, коли Чемберлен з Деладьє підписували ганебний договір з Гітлером і Муссоліні. Не минуло і двох тижнів — і Україна звільняє бойовика Цемаха, ключового свідка у справі про збитий «Боїнг». Катастрофа MH17 має ключове значення для переведення російсько-української війни у міжнародну площину і запровадження санкцій проти Росії як спонсора міжнародного тероризму. Тож звільнення Цемаха — це як удар по міжнародній репутації України, так і, по суті, початок визнання нею вимог агресора, підкорення його волі. Куди далі заведе нас зе!дипломатія? Які  ще «червоні лінії» потрібно перетнути, щоб зрозуміти, що мир ціною ганьби веде і до ганьби, і до війни; що «посередині» в голові Путіна — це десь так по Дніпру; що домовленості з ним мають таку ж цінність, як і підпис Гітлера під «Англо-німецькою декларацією про ненапад», а західні держави не жертвуватимуть своїми геополітичними інтересами заради «далекої країни», в якій «посварились люди», про яких вони «нічого не знають»? Друга світова війна почалась із «зеленого світла», яке дав їй Мюнхен. Сьогоднішня «еліта» також прийшла до влади під зеленими прапорами. Збіг?

 

 

29.09.2019