Свисни, Арсенію!

«Свисни, Петре, ти дурніший!» — кажуть у простолюді. Авжеж, коли вже хтось свисне, то всім стає весело. Зате коли доводиться отримувати потиличника за хуліганську витівку, тоді героїв і веселунів стає чимраз менше.

Роль Петра довірили виконати Арсенієві Яценюку. Голова політради партії «Батьківщина» минулого тижня відвідав зустріч президента України з керівниками парламентських фракцій, але виявився єдиним опозиціонером на цій зустрічі. Кличко з Тягнибоком зважили, що їм з Януковичем бачитися не варто...

Сіно — до корови, а Сєня — до корони

Своїм кроком Віталій Кличко та Олег Тягнибок поставили Арсенія Яценюка в незручне становище. Лідер УДАРу заявив, що прагне публічних переговорів, а якщо до того й іде, то це Віктор Федорович має відвідати народних депутатів у Верховній Раді (як і велить процедура щорічного послання голови держави). А провідник «Свободи» назвав перемовини на Банковій «фарсом у стилі "діалогу з країною"». Якби у «Батьківщині» сприймали ці слова за каміння на своїй грядці, то вийшло б, що Яценюк — прибічник кулуарних переговорів і любитель комічного амплуа, та ще й вважає, що сіно за коровою — ходить…

У середовищі прихильників опозиції теж неоднозначно сприйняли факт присутності Арсенія Яценюка на зустрічі з президентом. У соцмережах спалахнули палкі дискусії, в яких одна зі сторін наполягала, що того дня опозиція замість стукати у двері Адміністрації Президента мала провести рейд у Первомайськ, де бритоголова «титушня» обстрілювала людей у боротьбі за аґрофірму Корнацьких.

Зате крок Яценюка підтримала фракція «Батьківщини», яка прийшла на Банкову слідом за головою. 

Натомість демарш Кличка і Тягнибока нагадував вчинки Юлії Тимошенко часів президентства Віктора Ющенка. Нинішня патронка Яценюка принаймні один раз зіґнорувала засідання за участю лідерів фракцій у тодішньому секретаріаті президента і принаймні раз покинула «круглий стіл» ще перед його завершенням. То був стиль Юлії Тимошенко. Зате, як можна висновувати з коментарів «Батьківщини», недавнє побачення Яценюка та Януковича отримало схвалення від Юлієї Володимирівни.

Щобільше, як писав «Z», ще раніше Юлія Тимошенко надіслала з-за ґрат листа, в якому якраз закликала опозицію і владу почати переговори щодо уникнення розколу країни та щодо спільності дій задля інтеґрації в Євросоюз.

Переговори — звичайний і навіть неминучий елемент політичного процесу. Якщо політик стоїть на певній позиції і має пакет вимог, він має бути готовим до того, щоб арґументовано донести його опонентові. Навіть якщо постать візаві виглядає найнепривабливіше. Але цим разом на зустріч в Адміністрації Президента впливав ще й інший фактор: лідери опозиційних партій тепер змагаються не лише з  Віктором Януковичем, а й між собою…

Зустріч у президента для «Z» коментують політологи.

Професор кафедри політології Києво-Могилянської академії

Олексій ГАРАНЬ:

ДЛЯ «СВОБОДИ» ТАКА ПОВЕДІНКА ПРИРОДНА

Очевидно, що коли опозиція висуває певні вимоги президентові, то ці вимоги треба до нього донести. Для опозиції зустріч із Віктором Януковичем була способом озвучити такі вимоги. Їх передали, президент їх прийняв. Після цього вже суто формально можна стежити за виконанням вимог і вважати, що Янукович ознайомлений із тим, чого вимагає опозиція.

Вимоги були підписані лідерами трьох опозиційних партій. Арсенія Яценюка начебто уповноважили передати їх президентові. Якщо ти висловлюєш свою позицію, ставиш підпис, то нема нічого поганого в тому, щоб особисто передати цей документ.

Із чим пов'язана така позиція Кличка та Тягнибока? Для «Свободи» це скоріше природна лінія поведінки. А от щодо Кличка, то останнім часом йому приписували певну нерішучість, пасивність. Відмовити президентові в зустрічі — це досить різкий крок.

А вимога Кличка проводити зустріч публічно, при телекамерах… З одного боку, публічність — це дуже добре. Але якщо тобі йдеться про те, щоб зустріч мала результат, то потрібно шукати інші формати. Комромісу шукати перед камерами дуже важко.

Очевидно, що ми є свідками неузгодженості дій у лавах опозиції.

Безумовно, дієвіше для опозиції та важче для Януковича було б тоді, якби на зустріч прийшли всі троє лідерів. А після переговорів вони вийшли б на вулицю й оголосили спільну заяву.

Ці переговори треба сприймати як робочі. Перед нами стоїть дуже складне завдання — підписання угоди про асоціацію. Дуже важливо, щоб влада не переклала на опозицію речі, пов'язані із євроінтеґрацією. Останнім часом вона це намагалася робити, кажучи, що опозиція блокує парламент, не дає приймати євроінтеґраційні закони… Треба було враховувати цей момент. У тому, що відбуваються переговори та консультації між владою й опозицією, — я не бачу нічого поганого, якщо у переговорах обстоюють принципові моменти, у тому числі євроінтеґраційний вибір, а нема якихось закулісних домовленостей. Тому я вважаю, що найкраще було б, якби у зустрічі взяли участь усі троє.

Директор політико-правових програм Центру Разумкова

Юрій ЯКИМЕНКО:

ІНШОГО ШЛЯХУ, ОКРІМ ПЕРЕГОВОРІВ, НЕ ІСНУЄ

Мені видається, що це було їхнє власне рішення, їхніх політичних сил. Вони мали на це повне право.

З іншого боку, Арсеній Яценюк мав мандат на цю зустріч: він виступив від імені опозиції, передав вимоги інших опозиційних сил, які, своєю чергою, були не проти його зустрічі з президентом. Тобто опозиція прийшла до спільної позиції в цей спосіб, але кожна політична сила зробила так, як їй потрібно. І це не внесло ніяких протиріч чи конфліктів в опозиційну нішу.

Позиція людей, які критикують зустріч (участь Яценюка. — Ред.), мене дивує. Хочеться спитати: яка є альтернатива переговорам, мирному шляхові розв'язання конфлікту між владою та опозицією? Щодо інших позицій конфліктного варіанту — це їхнє право. Але при цьому треба враховувати, чим конфліктний варіант може закінчитися для країни і суспільства. Говорити «А», і не говорити «Б» — це позиція дещо не повністю доречна. Що було альтернативою — це питання. Якби озвучили альтернативу, тоді можна було сказати, що питання ставиться справедливо, це не ухиляння від відповіді. Якби категорично відмовилися від зустрічі, бо назавтра розгортали б акції протесту, — це була б інша річ.

Хоча позицію Кличка й Тягнибока конфліктною не вважаю. Вони підписалися під вимогами до президента й не виступали проти участі Яценюка.