Як цвіт за сонцем, так тужив наш народ за огнищем своєї вищої культури, за університетом. Сковорода дав почин харківському університетови, стара заслужена київська колєґія дала київський університет.
На Галицькій Україні заступав подекуди духовний семинар у Львові, що повстав за старанням таки нашого народу, священників і епископів, ще в часах Марії Тереси чи Йосифа ІІ, цю найвищу школу. Саме ві Львові вчилися наші земляки з Буковини, Угорської Руси, Хорватії ба й Банату. Семинар цей був найбільший в Eвpoпi, мав часом близько 400 питомців. Між цими питомцями витворювалися взаємини і народницькі змагання.
Та народ бажав повного університету. І хоча "руські катедри" основані при кінці 18 ст. a обсаджені угорськими Українцями, з ріжних причин від нас незалежних, не вдержалися, хоча в XIX ст. чинники почавши від ґрафів Ґолуховських і Баденіх, а скінчивши на віденських ведмедях бюрократах цеї держави, що з усіми реформами спізнювалася о сто літ, не допускали до цього — то в нас ніколи не вигасало змагання до осягнення цеї найвищої школи.
"Mądry polak" все "po szkodzie". Так і тут. Десятками літ не обсаджували прм. катедри по смерти Олександра Огоновського. Народ домагався обсади цеї катедри, потім другої, третьої, а вкінці став домагатися повного університету. Найгірше, кривдити народ, не дати йому цього світла, що йому належиться, а заразом називати його некультурним.
Розгорілась університетська боротьба. Перший памятник, що стане в авлі нашого університету буде памятник цього, що голову свою молоду поклав за його, цебто бл. п. Коцка. Боротьба ця вяжеться теж із вмішуванням Росії до справ "Прикарпатської Руси" й одна з причин війни.
В часі війни дали університет у Варшаві, а не дали його нам у Львові. Народ огірчувався й стискав кулаки.
Сьогодні далиб уже цей університет, але наш народ не хоче вже його нівідкого. Він його створить уже сам із себе. Так як створив у недалекому Камянці Подільському.
Нерозумно робить сенат львівського університету й вельми неполітично, що в минулому й теперішньому півроці не допускає нашої молоді, обмежуючи "свою науку" тільки для своїх лєґіонерів і ин. Нам і це вийде на добре. Богато молоді найшлося вже за границею, відкіля принесе нам широке знання, европейську науку, яка двигне народ. Та ми мусимо мати свої університети! Так як тепер зложилися обставини, то нам треба відразу два університети, а саме один для Галицької України другий єще важнійший, для Угорської України. Останній не мусить бути в Ужгороді або Мукачеві. Політичнішим ділом булоби, щоби він не підлягав флюктуаціам чехо-словацької республики чи її ряду правління й повстав на пограниччі вузкої впрочім Закарпатської України але на Галицькій території для Закарпаття легко доступної пр. в Сяноці або Самборі. Німецькі університети в малих містах куди менших ніж Самбір-Сянік показалися практичнішими. Там молодь більше працює, не марнується як по столицях, там і професори молодю більше займаються. Результати науки тоді кращі. А тепер до діла! Ні на кого не надіятися, нічиї ласки не просити. Вчених людей з академічними степенями маємо стільки, що й для двох університетів вистане! Їх повстання собі так уявляю: Наукове товар. ім. Шевченка скликає коло 1 жовтня всіх наших учених, які хотілиби обняти катедри в університетах. Вони обовязуються розпочати з початком цього пiв року свої виклади. Професори ці дістають облекшання в сповнюванні службі на дотеперішних своїх становиськах.
За виклади в університеті побирають покищо лише "чесне" від своїх слухачів. На те чесне складаються для молодіжи, коли вона незаможна наші інституції і народ. Ми певні, що народ сипне на таку ціль і для своєї молодіжи і свойого університету міліони. Товариство Шевченка або "Народний Дім" дасть кільканацять саль на виклади, бібліотеки є на місци, тай чого ждати? Чи може такої відповіди, яку отримав останній з Українців, що старався в часі цьої війни о "veniam docendi" в університеті, а був ним наш редактор видавець о. д-р. Застирець, що "справи такі не на часі".
Зробім ми їх самі на часі і отворяймо два університети і відразу. Не трівожмося що мало молодіжи і професорів. Не скількість, бо трьох "fаciunt collegium" але праця їх, якої вони доси не мали де і як вложити створять ці університети і їх славу! Університети ці перейме і узаконить відтак, бо інакше й не може бути, правління наших земель, якому належать в тім згляді утворенням цих університетів й допомогти.
Справа на часі! Товариство ім. Шевченка, починай з Богом велике діло: Скликай і спрошуй професорів, берися за діло!
Нова Рада
14.09.1919