Як доносять утікачі з Галичини, тамошні вязниці переповнені політичними вязнями. Поляки виарештували всіх свідомих Українців без ріжниці пола, віку і стану. В одних львівських тюрмах має сидіти понад 7.000 Українців переважно в підземеллях і взагалі в страшних умовах. В Перемишлі сидить іще більше. В Домбю, Любліні й инших місцевостях сидить так багато українських вязнів, що нпр. Домбе прозивають тепер глумливо столицею галицької України. Багато між тими вязнями є наддніпрянських Українців які при ріжних нагодах попали в руки Полякам. Всі вони вимирають повільною голодовою смертю, хоч одинока їх провина те, що признаються до свого народа.
Як відомо — кождий народ зaслугує щойно тоді на почесне імення народа, коли він на всім просторі своїх земель відчуває те, що діється в однім чи другім його закутку. А що у нас досі зробилося для тих нещасних жертв, з яких багато вже від листопада сидить у польських тюрмах? Чи були які небудь спроби виміни? Ні. Противно нам відомий нпр. випадок, що одна українська військова частина зловила ґрафа Потоцького з Антонін, польського офіцера — й випустила його, замість виміняти його за якого визначного українського офіцера (від листопада сидить в польськім полоні визначний діяч с. д. і старшина Укр. Січ. Стрільців др. В. Старосольський, що загально відомо). І що подумав собі польський ґраф про тих, які його випускали на свободу без ніякої спроби, щоб визволити свого?
Крім вязнів в тіснім значінню того слова — можна уважати вязнями всіх Українців під польським пануванням. Вони остали там без засобів до життя, без можности заробітку. Що ми досі зробили для них? Яку допомогу дали їм? Кілько міліонів виасиґнував уряд*)? Кілько міліонів зібрала українська суспільність? Ні шага! Де комітети, засновані в тій ціли? Де голоси преси в тій справі? Адже там гине сіль нашої землі, гинуть найкращі робітники нашого народа й держави! А нас їх доля інтересує далеко менше, чим питання про персональні зміни в кабінеті... Чи так робить суспільність яка варта мати свою державу?
*) Гал. Уряд свого часу зрікся власної валюти на користь Наддніпрянського.
Стрілець
04.09.1919