Кожен трьохсотий з нас є «екстремальним жайворонком»

Так звана “передова фаза сну”, яку раніше вважали дуже рідкісною, може бути характерною приблизно для однієї людини з трьохсот, згідно з дослідженням науковців з Університету Каліфорнії у Сан-Франциско, опублікованому 6 серпня 2019 року в журналі SLEEP.

“Передова фаза сну” означає, що біологічний годинник, або циркадний ритм, функціонує за графіком, який на кілька годин випереджує графік більшості людей, із передчасним виділенням гормону сну мелатоніну та зміною температури тіла. Причому це потрібно відрізняти від прокидання рано-вранці серед людей літнього віку, а також пробудження після опівночі, яке характерне для пацієнтів з депресією.

“У той час, як більшості людей важко встати з ліжка о 4 або 5 годині ранку, люди з ‘передовою фазою сну’ природно прокидаються у цей час виспані і готові до дня, — каже головний автор дослідження Луї Птачек, професор неврології у Школі медицини Університету Каліфорнії в Сан-Франциско. — Ці екстремальні ‘ранні пташки’ добре функціонують протягом дня, хоча й мають проблеми з соціальними подіями, які зазвичай відбуваються ввечері”.

Крім того, ці “передові жайворонки” загалом легше встають зі сну й задоволені додатковими 5-10 хвилинами відпочинку у неробочі дні, тоді як іншим потрібно поспати у вихідні в середньому на 30-38 хвилин довше.

Птачек та його колеги з Університету Юти та Університету Вісконсина визначили, наскільки поширена “передова фаза сну”, на основі інформацїї про пацієнтів клініки розладів сну протягом дев'ятирічного періоду. Серед 2422 пацієнтів цієї лікарні за цей період 1748 потрапили туди через симптоми обструктивного апное — стану, який не пов’язаний з циркадними ритмами та біологічним годинником.

Серед них виявилося 12 пацієнтів, які відповідали початковим критеріям "передової фази сну". Четверо з них відмовилися брати участь у дослідженні, а ті восьмеро, що залишилися, становили 0,3% від усієї кількості пацієнтів — або приблизно 1 з 300, якщо брати щодо усього населення.

Це — консервативні цифри, які не враховують тих чотирьох пацієнтів, які не захотіли взяти участь у дослідженні й також могли бути “екстремальними жайворонками”, а також, звісно, людей, які не були пацієнтами клініки.

“Загалом ми встановили, що люди із ‘відкладеною фазою сну’, тобто нічні сови, які не можуть заснути часом аж до 7 години ранку, мають набагато більше шансів потрапити до цієї лікарні. У них не лише проблеми із прокиданням вранці, а й симптоми хронічного недосипання”, — каже Птачек.

Критерії “передової фази сну” включають здатність організму засинати перед 08:30 вечора і прокидатись перед 05:30 ранку, незважаючи на професійні чи соціальні обов’язки. При цьому потрібно, щоб такий режим встановився до 30 років, людина спала лише раз протягом доби, не вживала снодійного чи стимуляторів, а також не мала жодних медичних станів, які можуть впливати на сон.

Усіх учасників дослідження особисто оглянув доктор Крістофер Р. Джонс, колишній невролог з Університету Юти та співавтор статті. Усі вони розповіли про свої медичні історії, а також про колишній і теперішній графік сну в робочі та неробочі дні. Дослідники також проаналізували їхні журнали сну, дослідили рівні мелатоніну у слині й провели полісомнографію, що включає дослідження мозкової активності, рівня кисню в крові, серцебиття та дихання.

Дуже важливо — всі восьмеро "жайворонків" розповіли, що у них є принаймні один близький родич, що засинає та встає так само, це свідчить про те, що ця звичка може бути зумовлена генетично. Восьмеро родичів учасників дослідження також взяли в ньому участь. Троє з них не відповідали всім критеріям “передової фази сну”, а решта п’ятеро, за обрахунками експериментаторів, репрезентують 0,21% усього дорослого населення.

Автори, однак, переконані, що відсоток людей з "передовою фазою сну”, які успадкували родинні гени, повинен доходили до 100%. Утім, у декого з них можуть з’являтися нові мутації, які можна виявити у їхніх дітей, але які відсутні у їхніх батьків чи братів/сестер, тоді як в інших носіїв цього гена можуть бути “непроникні” мутації. Двоє із п’яти родичів учасників дослідження, які також є "екстремальними жайворонками", як виявилось, мають генетичні мутації, які можуть бути пов’язані з цим станом і включають мігрень та сезонний афективний розлад.

“Ми сподіваємось, що це дослідження не лише приверне увагу до ‘фази раннього сну’ та її генетичних причин, а й врешті дозволить ідентифікувати гени, які відповідають за циркадні ритми, які, як відомо, впливають на дуже широкий спектр станів нашого організму”, — стверджує Луї Птачек.