Українська національна Рада у Львові звернулася до уповноваженого Західньо-Української Республики у Відні з нотою, в якій малюється страшне становище Українців у тій частині Східньої Галичини, яка окупована польськими військами.

 

Масові арештовання Українців у Східній Галичині трівають дальше. Майже уся українська інтеліґенція Львова і на провінції арештована Поляками, в числі арештованих є проф. унів. Др. Студинський і Др. Володимир Охримович.

 

Польська військова влада працює усильно над цим, щоби знищити українське культурне життя.

 

З друкарні церковного брацтва Ставропиґійського Інституту у Львові Поляки забрали чотирі друкарські мотори, і так перестала істнувати остання українська друкарня. Бувшого посла Вячеслава Будзиновського арештували польські жандарми дня 26. червня. У Львові нема ні однієї української часописи, бо польські власти всі заборонили, так само замкнені в Перемишли "Український Голос" і "Наш Голос". Друкарня Василіян у Жовкві зареквірована, а бібліотеки і архіви василіянських монастирів у Жовкві і Крехові забрані.

 

Краєві українскі товариства "Сільський Господар", "Союз Торговельних Спілок", "Просвіта", "Українська Бесіда", "Український Народний Театр" замкнені, а грошеві депозити і господарські склади насіння "Сільського Господаря" засеквестровані. Всім львівським банкам заказано виплачувати українським клієнтам і товариствам більше, як 4.000 корон.

 

Українська гімназія, Народний Дім, Духовний Семинар, Народна Школа Шашкевича, бурса Народнього Дому на Курковій вулици зареквіровані Поляками, а тим самим замкнені для Українців. Грозять безпосередно дальші реквізиції українських домів.

 

Договір з 1. лютого 1919, що до виміни інвалідів і інтернованих у Поляків, хоч вони його підписали, не має нїякої вартости. Провідника українських соціялістів Дра. Старосольського тримають в тюрмі, хоч Українці виміняли за Старосольського ґрафа Дзєдушицького, який сидить собі тепер спокійно у Львові. Тюрми переповнені українськими інтелїґентами і селянами в числі коло десяти тисяч людей, які там дуже голодують. На двірці у Львові недавно в нелюдський спосіб інтернованого залізничого інженіра Володимира Малішевського. Українську мову викинено з усіх урядів і шкіл не тільки Львова але й цілої Східної Галичини. Польська Шкільна Рада заборонила в сільських школах вчити по українськи. Польські вчителі приневолюють нашу дітвору вчитися тільки по польському. Усунено всіх українських професорів, суддів, українських залізничих робітників, всіх почтовців ітд.

 

На провінції, де находяться Поляки, панує страшний терор. Що дня приходять до Львова великі транспорти арештованих українських селян і священників. Сорок пять Василіян з Крехова і Жовкви вивезли Поляки до тюрм під Варшавою. Багато з них розстріляно, напр. відомого українського патріота о. Нїжанковського зі Стрийщини. Коло Стрия арештували Поляки місію Червоного Хреста з Великої України. У них забрано автомобіль, гроші і всі річи.

 

Такий розпачливий стан в Галичині трівати буде і дальше тим більше, що французьке правительство дало армії Галлєра вільну руку і дозвіл на дальніще нищення Українців.

 

Воля

 

12.07.1919