Pentecost мовою людяності

Rocksett Fiabesco

У наш час існує стільки ілюзорних реальностей, що здається: чим же ще може здивувати театр? А таки може! Перший театр знову вражає глядачів — насамперед надзвичайною щирістю та відвертістю. Дає відчуття єдності. Стирає межу між глядачами і акторами. Їм нічого приховувати. Вони приймають гостей, як люблячі батьки своїх дітей: ось вам подушки, сідайте зручно і ближче до нас, аби бесіда була душевною…

Які асоціації у вас виникають коли чуєте слово П'ятидесятниця? (бо саме так перекладається загадкова назва « Pentecost»). Вочевидь щось пов'язане з релігією, Христом… Хтось подумає: «Ні, таке не для мене, це не моє коло зацікавлень»…

Ох, знали б ви наскільки далекі від істини такі судження! Адже, ми говоримо про виставу в Першому театрі, а від нього можна чекати дуже несподіваних експериментів! От, чи доводилось вам раніше сидіти на риштуваннях? Це така дивна конструкція, яку використовують на будівництві, чи під час реставрації, наприклад, старовинних фресок на високих стінах соборів. Під час перегляду «Pentecost» у вас буде така нагода! Хмм… А, можливо, це легкий натяк на сюжет вистави?..

Взагалі він дуже складний: тут і загадкова історія фрески «Оплакування Христа», і трагічні історії людей, які змушені тікати з рідної землі в пошуках кращого життя, і суд чи то пак радше осуд… Але знайшлося місце і любові, адже вона — ніби нитка перлин на little black dress трагічної історії.

Вам хочеться бути ближче до такого загадкового дійства? Будь ласка! Ласкаво просимо сідати прямо перед акторами, на відстані витягнутої руки. Я так сиділа. І скажу чесно — враження незвичайні! Часом навіть лячно стає… А іноді — до сліз зворушливо, коли персонажі п’єси нарешті змогли зламати клітку расового упередження, переступили всі умовності і дружньо вечеряють у колі. Стерті рамки між реальністю та вигадкою, між персонажами і людьми — ми всі єдине ціле, і наче в індіанському ритуалі, нашою «люлькою миру» є хліб…

Кожному глядачеві знайдеться, що обдумати. Бо питання у виставі піднімаються не однозначні. Люди різних національностей, заручники і ті, хто їх тримає у полоні. На що здатні люди у відчаї? Вони озлоблюються і гарчать, як голодний бездомний собака. Але десь глибоко в душі, таки залишається крихта віри у краще майбутнє. Чи отримають його герої «П’ятидесятниці»?

Чого навчить їх час, проведений у старенькій церкві з начебто безцінною фрескою на стіні? Чи зможуть вони вирушити у нове життя? Змії, що ховаються у затінку внутрішнього світу «Pentecost» непомітно пролізуть вам у душу і ви мало чим будете відрізнятись від акторів на сцені — такі ж беззахисні, але незламні й сильні духом.

Ця вистава майстерно заволодіє вашою увагою, цілуватиме слух душевною музикою у живому виконанні… А тоді тихо ніжною рукою залізе вам під сорочку та повільно упнеться гострими кігтями, наче намагаючись вирвати серце з грудей… То ослабить хватку, даруючи ілюзію спокою, наче все це лише гра, лише театр… Але тоді знову невидима сила не дасть вдихнути на повні груди та, врешті, зникне там, звідки з’явилась… А ви залишитеся із розкритою душею… Так, наче, то не католицький священик на сцені був оголений, а ви… Ні! Соромно не буде! Буде незвідане відчуття розгубленості й сум'яття… Але десь глибоко-глибоко в душі розіллється золотистий мед задоволення і зцілить душевний біль.

Щодо гри акторів, я скажу, що її не було. Було життя, буття, присутність у той час у тому місці, у тих тілах. Наче всі на своїх місцях. Якесь абсолютно природне єднання прописаних персонажів, акторів та глядачів. Хоча, якщо ввімкнути своє раціо, то не складно помітити умовні мозолі важкої праці людей, які втілили в життя «П’ятидесятницю» на сцені Першого театру.

Актори тричі виходили «на біс» кланятися, а мене все ще не відпускав з гарячих обіймів дивний стан… Відчуття—ніби хтось заліз у вашу квартиру, але нічого не вкрав, лише побачив ваш безлад і акуратно все поскладав. Ще й пропилососив і пилючку протер. І пішов, турботливо зачинивши за собою двері.

P. S. У червневому репертуарі Першого театру з’явилася прем'єра «Pentecost» – політично-мистецького трилеру, постановки-переможця конкурсу Taking the Stage («Захопити сцену»), яка створюється при сприянні Британської Ради British Council Ukraine.

Закинута балканська церква на перетині шляхів різних завойовників раптом стає перехрестям різних культур. Знайдена тут унікальна середньовічна фреска з’являється на сцені як яблуко розбрату, перетворюючись далі і на заручницю, і на жертву. Майже детективна історія затягує глядача у міцний клубок гострих тем сучасності – розбрат, тероризм, біженці.

З недавнього часу усе це дуже знайоме і українцям. Тож, на питання, які підіймає вистава, рано чи пізно доведеться відповідати і нам. Що ми хочемо будувати – нову Вавілонську вежу чи мости та шляхи до порозуміння? Оберемо ізоляцію чи приймемо дар П’ятидесятниці – мову людяності?

Вистава розрахована на дорослу аудиторію.

Автор тексту - видатний британський драматург Девід Едгар, знаний світовій аудиторії як сценарист історичної костюмованої кінодрами «Леді Джейн» із Хеленою Бонем Картер у головній ролі. Його п’єса Pentecost («П’ятидесятниця») здобула звання «Кращої п’єси року» у Великій Британії у 1994 р.

Менторка проекту від Британської Ради – британська режисерка Керолайн Стайнбайс.

Режисер постановки - Лариса Діденко.

«Багато у чому п'єса перегукується із українськими реаліями. Наприклад, тим, що, змінивши назви вулиць, ми не можемо «…стерти минуле, наче косметику». Або питанням про те, що з цим минулим робити, адже цілком можливо «… до влади мають прийти варвари …, які руйнують, тому що не знають». (Лариса Діденко, режисер)

Художник-постановник: Богдан Поліщук

Музика: Богдана Бончук, Андрій Сілецький

Пластика: Людмила Пернепесова

Художник світла: Світлана Коренькова

Асистент режисера: з. а. України Ольга Гапа

Дійові особи та виконавці:

Габріела Печ, арт-кураторка - Анастасія Хавунка

Олівер Девенпорт, мистецтвознавець - Дмитро Бартков

Лео Катц, мистецтвознавець - Ігор Данчук

Отець Карої, католицький священик - Андрій Сілецький

Отець Бойович, православний священик - Ігор Гулюк

Міхаїл Чаба, міністр - Андрій Росчіс, Олександр Чешеров