Вітаміни — це низькомолекулярні органічні речовини, які не виконують ані пластичної, ані енергетичної функції, майже не синтезуються в організмі і потрапляють в наш організм з їжею. Вітаміни виявляють активність у невеликих дозах, впливають на метаболічні процеси — при їхній нестачі розвиваються порушення хімічних процесів, виникають захворювання, які називають гіповітамінозами. Важкі випадки авітамінозу можуть викликати смерть. 

Існують також так звані вітаміноподібні речовини — за своїми функціями вони нагадують вітаміни, але, як правило, їхня добова потреба є значно більшою і вони займають проміжне місце між вітамінами і продуктами харчування.

 

Тетяна Макаренко, викладачка Львівського медичного університету ім. Данила Галицького.

Доповідь прочитана в рамках циклу лекцій “Феномен життя” 20 червня 2019 року в Українському католицькому університеті.

 

Історія

 

Історія людства знає багато випадків смертей від нестачі вітамінів. Вже у ХVІІІ столітті були описані прояви цинги, яка найчастіше трапляється у моряків. У кінці століття до раціону моряків почали додавати лимони і апельсини, які дозволяли запобігти цій хворобі під час довгих морських вояжів. Наукові дослідження та відкриття вітамінів здійснюють у кінці ХІХ століття завдяки Миколі Луніну, який досліджував хімічні властивості наших продуктів харчування. Він дійшов висновку, що людині крім білків, жирів та вуглеводів потрібні ще інші корисні речовини для повноцінного існування.

 

Поняття "вітамін" вперше запровадив польский хімік Казимир Функ, який досліджував вітамін В1. Він запропонував термін "віт-амін", тобто амін життя. У ці часи в Азії багато людей страждали від дефіциту вітаміну В1, що викликало хворобу, яку називали "бері-бері". Люди харчувалися майже виключно полірованим рисом, який не мав у своєму складі цього важливого вітаміну. Казимиру Функу вдалося дослідити, що саме нестача амінокислот, які входять в групу вітаміну В1, є причиною цієї хвороби. 

 

У 1929 році за наукове відкриття вітамінів Нобелівську премію отримали двоє вчених — Христіан Ейкман і Фредерік Гопкінс. Ці вчені також досліджували вітамін В1, і завдяки їхнім відкриттям вдалося майже цілком запобігти смертям від хвороби “бері-бері”. Фредерік Гопкінс також займався вивченням жиророзчинних вітамінів.  

 

Більшість відомих нам вітамінів були відкриті на початку ХХ століття. На 2018 рік офіційно вітамінами називають тільки 18 речовин, нестача яких може призводити до смерті. У різних джерелах можна знайти більший перелік вітамінів, проте зазвичай усі вони будуть не вітамінами, а вітаміноподібними речовинами. 

    

Також варто розуміти, що набір вітамінів для окремих живих видів на планеті Земля буде іншим. До прикладу, аскорбінова кислота не синтезується тільки у людини і у морської свинки, а решта організмів її синтезують. Цікаво, що рослини здатні самі синтезувати для себе корисні речовини. 

 

Класифікація вітамінів:

Оскільки вітаміни дуже різні за своєю будовою, традиційно їх прийнято поділяти за розчинністю — на водорозчинні та жиророзчинні. Добова потреба вітамінів становить від кількох мікрограмів до приблизно ста міліграмів.

 

Поділ вітамінів за механізмом дії:

Антиоксиданти — це ті вітаміни, які здатні перешкоджати перекисним процесам руйнування клітин.

Антианемічні — беруть участь у синтезі гемоглобіну, їхній дефіцит викликає анемію. 

Антигеморагічні — діють проти згортання крові.

Протипухлинні.

 

Порушення обміну вітамінів у організмі спричиняє гіповітамінози — це нестача певних вітамінів та авітамінози — фактична відсутність вітамінів. Моновітаміноз — нестача одного з вітамінів. Полігіповітаміноз — одночасна нестача декількох вітамінів. Гіпервітаміноз — надлишок вітамінів. 

 

Гіповітамінози виникають через аліментарну форму, тобто через невідповідне харчування. Чомусь найчастіше та найактивніше ми вживаємо вітаміни узимку, коли існує більша загроза захворіти. Проте нам потрібно пам’ятати, що при температурі +32 С майже удвічі зростає потреба у всіх вітамінах. Спекотні погодні умови значно швидше зумовлюють виведення вітамінів з нашого організму. 

 

Крім того, гіповітаміноз часто є наслідком нашого нераціонального харчування. До прикладу, це часто стосується поціновувачів кави. Кава — напій сечогінний, і вона посилено виводить багато вітамінів та елементів з організму. Тому кавомани потребують підвищеної кількості вітамінів, щоб компенсовувати ті, які легко виводяться через дію кави. 

 

Неправильна кулінарна обробка також є причиною гіповітамінозів. Вітаміни є термолабільні і термостабільні. Усі ми, мабуть, добре знаємо, що овочі краще класти вже в киплячу воду, адже при нагріванні ферменти починають швидше руйнувати вітаміни. Тому краще більше вживати сирих і свіжих овочів, ніж варених чи смажених. 

 

Крім того, тривала моновітамінотерапія — постійне вживання у великій кількості одного з вітамінів — може призвести до виведення з організму інших вітамінів. 

 

Важливо, що частину вітамінів ми можемо синтезувати самі, за допомогою кишкової мікрофлори. Вживання антибіотиків вбиває не тільки патогенну мікрофлору, яка викликає захворювання, а й нашу кишкову мікрофлору, що призводить до зменшення рівня вітамінів, які синтезуються в нашому організмі.  

 

Навіть факт вживання достатньої кількості вітамінів не означає, що ми не страждаємо від гіповітамінозу. Причини можуть бути і внутрішні, тобто ендогенні. Для засвоєння багатьох вітамінів дуже важливою є достатня кислотність шлунку. Зокрема, вітамін В12 не буде засвоюватися, якщо в шлунку недостатньо соляної кислоти.

 

Часто виникає проблема всмоктування та транспортування вітамінів. Для засвоєння жиророзчинних вітамінів необхідна жовч, а водорозчинні вітаміни вимагають спеціальних білків-переносників, які не тільки полегшують засвоєння вітамінів, а також допомагають їх виводити з організму при їхньому надлишку. Часто такий процес відбувається під час прийому полівітамінів, які ми купляємо в аптеках. Наш організм засвоїть тільку ту кількість, яка йому необхідна, а надлишок виведе з організму. У випадку жовчокам’яної хвороби та дискінезії жовчних шляхів внаслідок нестачі жовчі порушується засвоєння жиророзчинних вітамінів. Якщо в дитини погіршується зір чи ростові процеси, в першу чергу потрібно перевіряти травний тракт, щоб виявити, чи в достатній кількості виділяється жовч. 

 

Втім, навіть якщо з травним трактом все гаразд і вітаміни потрапили в організм, цього ще не достатньо. Необхідно, щоб в організмі вітаміни перетворилися у активніші сполуки. Наведемо приклад вітаміну D3. Цей вітамін сам собою є малоактивним, він не викликатиме процесів засвоєння кальцію та фосфору в організмі. Для того, щоб це відбулося, потрібно, щоб він двічі гідроксилювався. Перше гідроксилювання відбувається в печінці, а друге — в нирках. Крім того, всі водорозчинні вітаміни, крім аскорбінової кислоти, перетворюються у нашому організмі в активніші сполуки. Полівітаміни, які ми вживаємо у таблетках, потрапивши у наш організм, мають видозмінитися, тобто змінити свою коферментну форму. Цікава ситуація з вітаміном D3 — ми його можемо отримувати від сонця, внаслідок дії ультрафіолету, проте цього зазвичай недостатньо, найважливіше отримувати його у достатній кількості з їжі. Особливо це важливо для дітей, які потребують цього вітаміну значно більше, ніж дорослі. 

 

Антивітаміни — це речовини, які викликають пригнічення або повну втрату активності вітамінів. Антивітаміни за будовою можуть бути дуже схожими до вітамінів. Інша група антивітамінів, не схожа за своєю структурою до вітамінів, але, тим не менше, заважає активності вітамінів. 

 

Також існують речовини, які подібні до вітамінів, але наш організм може самостійно їх синтезувати. Наприклад, ізоміазит. Ця речовина схожа за структурою на вітамін РР та вітамін В6. Цей препарат використовують при лікуванні туберкульозу. Інший приклад — птеридини. Це речовини, які дуже схожі до фолієвої кислоти, яка потрібна для синтезу нуклеїнових кислот. Аналоги фолієвої кислоти використовують для лікування пухлин.

 

Крім того, багато антивітамінів є у нашій щоденній їжі, але ми не знаємо про їхнє існування. Наприклад, у жовтках яєць є вітамін Н, а білок має речовину алідин. Коли ми готуємо так званий гоголь-моголь, біотин нейтралізує вітамін Н і він не засвоюється у нашому організмі.

 

Речовини тіамінази, які є ферментами, мають схильність руйнувати вітамін В1. Цей антивітамін міститься у великих кількостях у рибі. При термічній обробці риби, варінні чи смаженні, ці речовини втрачають свою активність. Проте при вживанні сирої чи соленої риби тіамінази нейтралізуватимуть вітамін В1. Під час Першої світової війни на півночі Росії відбулася дуже показова історія. Джерелом вітаміну В1 є злакові, і, як ми знаємо, нестача хліба була звичним явищем під час війни. Рибацькі поселення, відповідно, харчувалися тільки соленою рибою без термічної обробки. У цьому випадку зійшлися два чинники: нестача хліба — це нестача вітаміну В1, і вживання сирої риби, у якій багато тіамінази. Це призвело до масових хвороб та смертей населення. Вже значно пізніше вдалося виявити, що причиною смертей був звичайний авітаміноз. 

 

Крім того, тіаміназу знайшли у продуктах, які ми вживаємо майже кожного дня, — рис, картопля, вишня, чай. Цей факт не означає, що потрібно відмовлятися від цих продуктів. Якщо правильно підбирати раціон і слідкувати за своїм харчуванням, дія антивітамінів ніяким чином не зашкодить нашому організму. При термічній обробці тіаміназ, який є білковою речовиною, фактично втрачає свою дію. 

 

Маємо дані, що хлорофіл є також антагоністом аскорбінової кислоти. Хлорофіл є у всіх зелених овочах та фруктах, тому важливо мати в раціоні різноманітні фрукти та овочі. Крім того, вважають, що в сої міститься білок, який є антагоністом вітаміну D, і тому лікарі наголошують, щоб дітям не давати в раціон соєвих продуктів. 

 

Вітаміни можуть взаємодіяти не тільки з іншими речовинами, а й між собою. Відповідно, вони поділяються на синергістів та антагоністів. Аскорбінова кислота та рутин при взаємодії мають сильніший та довший корисний ефект. У фармакології є препарат аскорутин, що містить ці два вітаміни. Два жиророзчинні вітаміни — вітамін А (вітамін росту та зору) та вітамін Е(вітамін антиоксидант) — також поєднані у препарат, який має назву аевіт. Проте дуже часто вітаміни є антагоністами. Класичним прикладом такого вітаміну є В12. При ін’єкційному введені цей вітамін, який містить кобальт, буде руйнувати інші вітаміни. Тому медики часто відмовляються від монотерапії. Замість цього пропонують полівітамінну терапію. В такому випадку наш розумний організм сам вибере, скільки того чи іншого вітаміну йому потрібно. В результаті розвитку фармакології на сьогоднішній день існують препарати, де разом поєднані вітаміни, мікроелементи та екстракти речовин.

 

Дуже часто прикладом здорового харчування є французи. Вважають, що у їхній традиції прийнято вживати кожного дня 5 різних фруктів та овочів. Інколи секрет довголіття французів пояснюють частим вживанням вина, проте, як показали дослідження людей, що хворіють на цироз печінки у Європі, чи не найбільше таких випадків саме у Франції. Вживання вина у великій кількості не є добрим явищем, на відміну від різноманітності вживання овочів та фруктів. Від недавнього часу Всесвітня організація охорони здоров’я почала рекомендувати це "правило п’яти" для усіх людей. 

 

Хімічні процеси в організмі відбуваються завдяки ферментам, які є каталізаторами і мають найчастіше білкову природу. Їхня небілкова частина зазвичай складається з водорозчинних вітамінів. При вживанні водорозчинних вітамінів ми допомагаємо синтезувати речовини-каталізатори, які пришвидшують хімічні процеси в організмі. Отож, водорозчинні вітаміни дозволяють формувати коферменти, які з’єднуються з білковою частиною ферментів — і в результаті цього утворюються речовини, які допомагають акселерувати наші хімічні реакції. Гіповітамінози та авітамінози трапляються тому, що немає пришвидшувачів хімічних реакцій. Тому для медків так важливо знати коферментні властивості вітамінів. 

 

Цікавим прикладом є нікотинова кислота (немає жодного зв’язку з нікотином, що є у цигарках), яка також виконує коферментні функції. Найбільше ми її отримуємо (вітамін РР) з продуктів тваринного походження. Нам відомі випадки, коли в історії люди на певних територіях були змушені харчуватися тільки кукурудзою. У цій рослині містяться антивітаміни, які знешкоджують вітамін РР, як результат, розвивається хвороба пелагра, ознакою якої є дерматит, діарея і деменція. На півдні України у часи Першої світової війни відомі масові спалахи цієї хвороби власне через нестачу м’яса і продуктів тваринного походження. Дуже чутливою до нестачі вітаміну РР є підшлункова залоза. Хворим на цукровий діабет часто призначають цей вітамін для лікування. Дуже часто нестача вітаміну РР спричиняє так звану фізіологічну жовтяницю у новонароджених, тому матерям, особливо перед пологами, важливо вживати його у достатніх кількостях. 

 

Отож, нам важливо розуміти усю важливість вживання достатньої кількості вітамінів. У світовій історії ми маємо достатньо прикладів масових смертей людей саме через авітамінози. Дуже часто ми шукаємо причини певних паталогій в організмі на молекулярному рівні, але в той же час дуже часто причинами наших захворювань є нестача, відсутність або надлишок якихось вітамінів. 

 

 

27.06.2019