Від Еви до еманципантки

Від Еви до еманципантки — нехай теольоґи і ґеольоґи сперечаються, чи цей шлях рахувати на тисячі чи міліони сотень віків! — це шлях еволюції найскладнішого земного створіння. Колись із чоловічого ребра, нині вже і з чоловічими ребрами (та ще нераз і з кулаками!). Найскладнішого? Так, всі ми складались на те, щоб його ускладнити. Більш як половина літератури та мистецтва присвячена жінці. Сядеш за найзвичайнішу статтю з приводу жіночого конгресу, де не буде ніяких проблем і зараз добачиш проблему.

Любимо, щоб жінка була таємна і ми могли розяснювати її тайну; саме тому не любимо еманципанток, які хотять відобрати нам цей привілей. Не любимо суспільних діячок, що жіночу психольоґію перекладають на програми і резолюції. Хіба, що вживають своїх ідей, наче вуальки від капелюха.

Від Еви до еманципантки — не уже далеко. Ева — перша еманципантка, що збунтувалась супроти чоловічого суспільного режиму і хотіла зробити щось самостійно. Найсучасніша передова еманципантка не має перед собою більше революційного завдання, ніж Ева: — дати мужчині скоштувати овочу свого знання. Це одна з найбільших спокус. Хто йде за нею, того викидають із раю, наче гостя без білету з балєтової ревії.

Недурно американські еманципантки, що читають пильно Біблію, найшли нарешті відповідне пояснення первородного гріха: «Змій тому звернувся зі своєю пропозицією до Еви, а не до Адама, бо вона була розумніша».

Від Еви до еманципантки — ось вам, чоловіки, все жіноче питання. Між цими двома типами мусите вибирати. І коли вибираєте, завсіди маєте пересвідчення, що це та єдина, без якої не можете жити.

Це Ева. Без неї навіть рай видавався Адамові без смачних яблук.

Тільки такі грубошкірі мастодонти, як чоловіки, можуть зводити все жіноче питання до кохання, їх кохання! А суспільні права для жінки, її самостійна праця, духові потреби?!

Еманципантки! Повірте, що ви давно вже володіли би світом, якби більшість нас не берегла жіноцтва перед тими всіма вбивчими, безнадійно-смертельними справами, на яких минає нам безглуздоприземне животіння!

Від Еви до еманципантки — всі жінки пробують самостійности. Кожна по свому. Крім короткозорих політиків — меґальоманів, начинених фразами про відповідальність перед народом та історією! — ніхто не боронив би їм сидіти на тих відповідальних суспільних сідалах, на яких чоловіки понароблювали стільки нісенітниць і злочинів!

Коли є такі жінки, які не бачуть або не розуміють, скільки саможертв та поривів уміє скласти для них мужчина — нехай за кару стають королями, президентами, міністрами, отаманами, катами та живолупами!

Ніякий директор банку ані комендант корабля не може розбудити довкола себе так багато енерґії, що ніжна не самостійна жінка, яка мусить мати довкола себе мужчин на всі свої щоденні потреби та примхи: від хвилини, коли одягається до хвилини, коли роздягається.

Від Еви до еманципантки могли жінки робити все, що хотять... з чоловіками. Не треба дивуватись, що це їм нарешті знудилось. Вони сами дивуються, як не знудилось інтеліґентним чоловікам займатись вічно жінками, замісць залишити їх самих.

Це два світи, що говорять ріжними мовами, в в Африці такі племена, де жінки мають зовсім окрему мову і під загрозою смерти не вільно їм виявити її чоловікам. Ми теж розмовляємо з жінками як чужинці. А проте, коли вдасться комусь із нас часом щось зрозуміти із тієї конспіративної жіночої мови, тоді стаємо поетами і кажемо, що найшли ми Музу. Нехай не вірять нам.

Від Еви до еманципантки всі були нашими Музами. Нині не хотять цієї ролі? Воліють самі складати офіціальні папери «мужеською» прозою? Радо їм допоможемо, спочуваючи. Нехай памятають, що із прози залишається теж не більш як із жінок: тільки те, що належить до поезії.

Українське жіноцтво може виконати історичне завдання, коли покаже чоловікам, що із трибун, катедр і всіх світських проповідниць уміє декламувати краще, ніж дотеперішні наші провідники. Нехай тільки наші провідниці не дєклямують тих самих текстів, бо слухачі, що позіхають, не годяться до ударних баталіонів.

А ми із вдячности за все, що вони зроблять, як досі вдячні за все, що зробили для вигоди та окраси нашого життя, будемо їх поетизувати. Будемо кохати всі найгарніші правнучки Еви: і бадьорі молоді дівчата, що наставляють подолок під райські яблука і збунтовані проти нас еманципантки, що вміють вести переговори зі злими духами.