Про Галичину, іі історію, про народ сего крайного простору Украіни, про його змагання за волю наше Наддніпрянське козацтво переважно дуже мало знає, а дехто з несвідомих байдужним оком глядить на ту краіну думаючи, що се давній австрійський край і Наддніпрянській Украіні його непотрібно.
Щоби усунути ті неоправдані гадки, хочу декілька слів сказати про значіння Галичини для української державности.
Галичина, сей нещасний судьбою та богатий край, з великими копальнями нафти, соли, з плодовитою землею, що з трох сторін межує з ріжними сусідами-ворогами, була часто тим золотим яблоком, тим золотим руном, по яке вибиралися ріжні народи, щоби його добути, щоби ним заволодіти.
Вже в найдавнійших часах нашоі історіі, ще за князя Володимира Великого вибирався з своім військом польський король Болеслав Хоробрий, щоби добути Галичину, що звалася тоді "Червенські городи" або "Червона Русь". Однак Володимир Великий відобрав сей край з рук Ляхів і злучив разом в одну велику київську державу.
Двічи вибирався сей польський король по ту землю Галицьку, але Ярослав Мудрий, сей могучий наш князь, відобрав знова сей край, та щей Польщу спустошив за кару.
Другим таким ворогом, що жадним оком глядів на сей край, були Угри і ix військам удалось також кілька разів заволодіти галицькою землею, а то в році 1189, коли то Угри помагаючи князеви Володимирові Галицькому проти князя Романа, вкинули князя Володимира в вязницю, а самі заволоділи князівством Галицьким. Однак панування ix тревало тут дуже коротко і жадні Угри, використовуючи невідрадні відносини в Галичині 1214 р. садовлять на галицькім престолі свого королика Кольомана і той не довго тішився новим престолом. І ще раз показалася угорські війска в галицькім князівстві в р. 1378 за ix короля Людвика, але проти Угрів виступила Польща, щоби для себе придбати сей край.
Мимо тих ненаситних ворогів, Галичина була часто в нашій історіі тим захистом для украінського народу, тим осередком, в якім гуртувалися люди з инших украінських земель, з якого виходили початки борби з ворогами.
В той час, коли майже всі наддніпрянські украінські князівства підупали, в Галичині повстає сильна, зорганізована держава від проводом князів Романовичів.
По завойованню і страшнім знищенню цілоі Украіни через монгольські, татарські орди, Галичина стає осередком, в якім розгорілось повстання проти татарської влади під проводом хороброго короля Данила 1254 року.
В наслідок братних крамолів, княжих межусобиць, могутня украінська держава Володимира Великого, Ярослава Мудрого підупала і стали добрі сусіди розбирати дещо з розваленоі хати.
Наддніпрянську Украіну стали окроювати з півночи Москалі, а на Галичину напосілися Поляки. Ix королева Ядвига, по здобутю тих "Червенських Городів" прилучує ix 1887 р. до Польщі і при тій державі зістає Галичина аж до розділу Польщі до р. 1772, в якім то році дісталась Галичина пiд Австрію.
Важкі переслідування мусіли зносити Галичане під владою польських королів, ріжних князів, княжат і воєводів. Нищення культурного розвою, боротьба з православною вірою наших батьків отсе червоні нитки, які тягнуться через цілу історію галицького українського народу.
Але предки галицьких Украінців держалися кріпко і не дали собі вирвати з груди украінського серця. Церковні брацтва, а головно Ставропігійське брацтво у Львові, були осередком народнього життя.
І з Галичини виходили славні борці за волю і віру украінського народу, як пр. славний гетьман Сагайдачний (з Самбірщини).
З упадком Польщі Галичина приходить під панування австрійських імператорів. І тут тягнулась дальше немов те марево, неволя народу. Доперва 1848. року, коли то в австрійській державі заблисло сонце свободи і настала весна народів, знесено панщину, кріпацтво, тоді украінській народ Галичини повстав до нового життя, зажадав свойого сойму, зажадав новоі окремоі влади в рамах австрійськоі держави.
Та дух свободи у галицькій землі поволи почав зникати. Польські пани почали виступати проти украінського народу Галичани і поволи стали захоплювати власть над нашим народом. З сею новою властию они витягнули давну свою політику гноблення і усування всего, що украінське. Заводжено польські школи, польські уряди, а украінський народ став "робучим бидлом".
Та мимо сих переслідувань Галичани не падали на дусі і українське життя плило тут, хоч оно дуже придавлене. Вжеж таки доборенося тут до права свободи слова.
В той час на Наддніпрянській Украіні розтяглася глуха темна ніч. Народ змосковщено, обдерто його з національної свідомости. Наложено кайдани на його мову.
В той сумний час для цілоі Украіни, Галичина стає знова осередком, де гуртуються визначні сили цілоі Украіни. Тут украінські письменники з Наддніпрянщини видають своі літературні твори, якими впливають на розбудження наддніпрянських братів.
В Галичині виховувались украінські діячі, тут з початком всесвітноі війни повстало перше українське військо "Січові Стрільці", яких метою було освободженнє наддніпрянських братів з російськоі тюрми.
Тут на звалищах австрійськоі монархіі украінський народ проголосив свою державність, тут сотворено сильну армію, яка з надлюдськими силами здержує переважаючі сили ворогів на двох фронтах.
Тут схоронилися провідники наддніпрянських Украінців по заняттю Украіни большевиками.
І знова в третій же раз Галичина стала тим осередком, в якім гуртуються спільні сили для оборони украінськоі державности.
Правда! Поляки повели тепер наступ і хотять ту цілу краіну видерти нам з рук, однак хвилеві ix успіхи не завважуть на долі Галичини. Галицький хоробрий нарід, а разом з ним і наддніпрянські брати повстануть і вкажуть Ляхам, де іх місце.
[Українські вісти, 01.06.1919]
01.06.1919