Без керми.

 

Тернопіль, 29. травня 1919 р.

 

Державна політика вимагає сталости. Правительство, що іі переводить, повинно узгляднювати все. Повинно мати плян не тільки на завтрашній день.

 

Засоби мусять випливати з цеі політики, а не опреділяти іі. Однак, коли б аналізувати політику правительства з часів приходу Директоріі до Киівa — вона носить на собі всі ознаки імпресіонізма. Як і всі державні міри, які завжди були мірами "ад гок".

 

Війна з большевиками проголошується, як необхідність сьогодняшнього дня. Переговори з Французами ведуться, як необхідність завтрашнього дня. Боротьба з Поляками проводиться, як необхідність позавтрашньго дня.

 

І т. п.

 

В боротьбі, що втягнула в свій вир всі народи світа, не зазначається місце Украіни. Подіі захоплюють іі в центр цеі боротьби й вона тоді починає шукати шляхів, кидатися від одноі коаліціі до другоі, не бажаючи прилучитися ні до Лєніна, ні до Вільсона, одкидаючи однаково начало комуністичне й начало буржуазно-демократичне. Во всьому світі тільки одна Украіна стояла ізольовано, не роспоряджаючи жадними силами для поборювання своєі своєрідноі невтральности.

 

Коли б Украіна роспоряджала сталим і сильним державним апаратом, дісціплінованою армією, витвореним публичним правом, державними традиціями, — вона й тоді мусіла капитулювати перед одним якимсь началом, бо між коаліціями організованого европейського капитала й стихійноі російськоі анархіі вистояти була б не годна.

 

Але украінська республіка після знищення гетьманщини зовсім не уявляла з себе державного тіла: були лише початки державности.

 

Потрібно було шукати негайно опертя, входити негайно в форватер одноі якоісь коаліціі.

 

Цього не було зроблено правительством п. Чеховського. Кабинет п. Остапенка правдиво взяв орієнтацію на Антанту, але йому стали на перешкоді переход держави украінськоі в вагони й всякі залаштункові неотповідальні впливи. Правительство п. Мартоса орієнтувалося на нову силу, повстанців,—проте ця сила є силою місцевого, а не міжнароднього значіння, й все однак не вирішувала питання: з ким йти?

 

Ця орієнтація являлась лише одним з засобів, але не могла стати державною цілю, державним пляном, здібним вирятувати українську націю.

 

Наслідки політики без керми, політики державного імпресіонізма, — спостерігаємо нині. Невелика купка людей на невеличкому шматку землі, оточена сильними ворогами.

 

Продовження такоі політики буде забиваннєм цвяхів в труну нашоі націі.

 

Ні полювання військових, ні створення отрядів ад гок, ні мобілізація урядовців — не можуть заступити тоі віри, яка згасла й того пляна, якого бракує.

 

Самі йти не можемо — ось прикрий, але об'єктивно вірний факт. І правительство мусить дати одповідь — з ким же далі йти? До якої коаліціі прилучатися?

 

І коли має бути знайдена одповідь на це кардинальне питання — повстає питання друге — вироблення єдиного пляну оборони й координаціі всіх творчих сил.

 

Необхідно глянути правді в очи, необхідно поставити точки над "і", й сказати: "Чисте діло — вимагає чистих рук"...

 

Необхідно знайти державноі мудрости для того, щоб ухвалити державне рішення.

 

Такі задання стоять перед правительством, — і таке рішення воно мусить дати. Громадська опінія на нього чекає...

 

Пройшла доба гасол, шукання, імпресіонізма... В нинішню тяжку годину необхідно твердо тримати керму, бо инакше хвилі поглонуть побитий державний корабель, а вмісті з ним і тих неповинних мандрівників, які довірилися своім керманичам.

 

Кожний день без одповіді — не тільки загублений, але й проклятий день, бо він несе розчарування, зневірря, розпуку й викликає загальну деморалізацію.

 

Там десь, в сальонах, вирішується доля націі, вирішується однобічно — й ми не можемо не висловити побоювання, що й рішення буде однобічним, якому бракуватиме волі цілоі націі, всіх іі громадських груп. Воно не зможе викликати загального ентузіязму, в якому лише й може зрости сила націі.

 

І знову попливемо без керми, чекаючи на останній удар, який розвіє остаточно наші мріі, роскидає всіх і замкне безславну сторінку нашоі історіі.

 

[Українські вісти, 29.05.1919]

 

29.05.1919