КАЗКА
Сідайте, діти, рядком, вимикайте свій radio.com та й слухайте казку ладком.
Десь колись якось одній Жінці набрид її Чоловік. От набрид, і все. Очі б його не бачили, такий став осоружний. Про нього подейкували, що він десь на стороні має якісь добрі заробітки, – але достатку особливого Жінка не помічала. Правда, в хаті і в садибі Чоловік дещо поміняв, щось краще поремонтував, щось гірше. Але тут із сусідом Чоловік законфліктував, та ніяк не хотів миритися. Воно то по правді, сусід сам був у тім конфлікті винен, але тяглося то давно, і дуже вже хотілося з ним замиритися, бо мати Жінки була колись навіть із батьком сусіда у шлюбі. Той шлюб щасливим не був нітрохи, але Жінка не хотіла про це думати. Захотілося їй змін у житті, серйозних і незворотніх.
Так захотілося, що аж невтерпець. І пішла якось Жінка до парку (не обов'язково Маріїнського), та й познайомилася там з Іншим Чоловіком. Він і справді був іншим, – невисоким, темноволосим, молодшим за її попереднього. Говорив небагато, таким трохи сиплим голосом. Часом, щоправда, жартував гиденько і противно, але Жінка так хотіла змін, що пускала це повз вуха і воліла не зважати. Та й іще у проміжках між своїми слизенькими жартами Інший Чоловік зазирав їй у самі очі, усміхався звабливо перлистою посмішкою, підпираючи обличчя рукою з кількома золотими перснями, прикрашеними діамантами. Скрадливо вуркотів “Тобі личить моє кохання” таким хрипким, сиплуватим голосом, неначе каркав, чи харкав. Але Жінці чомусь і це подобалося.
І врешті Жінка зважилася. Попередньому Чоловікові повідомила про остаточний розрив, і почала до весілля з Іншим Чоловіком готуватися. З боку молодого багато гостей наїхало, важливих та презентабельних. Та щойно розписалися і за святковий стіл усілися, як Інший Чоловік обматюкав матір Жінки, зацідив у вухо батькові Жінки й узашиї випхав обох з хати. Але Жінка й цього воліла не зауважувати, бо дуже хотіла змін. Та й сіла з гостями (переважно з боку молодого) до бенкету весільного. Роззирнулась по обличчях гостей уважніше — і побачила, що серед них все знайомі персони.
А треба сказати, що Жінка мала й посаг чималий, але і борги родинні успадкувала. У тому числі й борги несправедливі. І впізнала вона серед гостей молодого кредиторів усіх до одного, тих, що вимагали боргів повернення з відсотками превеликими. Такими, що гривню винен, а мільйон пені вже він тобі нарахував.
Але Жінка хотіла змін, дуже хотіла змін. Та й вирішила далі на прикрі моменти не зважати, а краще випити вина з усіма на учті спільній. Пила, гуляла, веселилася, позираючи на нового свого, Іншого Чоловіка, пригортаючись до нього, сподіваючись, що зміни нарешті настануть і все піде по-інакшому!
Гулянка тривала довго, допізна. Вітали переважно молодого, відзначаючи його визначні риси — насамперед молодість. А молодість до змін начебто прихильна більше за інші вікові категорії. Тож наступний тост — за молодість! До дна!
Та й упилося все застілля, і Жінка з ними усіма. Та й похилившись головою нетверезою на стіл, непомітно для себе і заснула...
А як уже Жінка заснула, то й ви, діточки, мийте ручки-ніжки, ставте свої гаджетики на підзарядочку, випивайте своє смузі і до ліжечок слухняно вкладайтеся. Нехай сни вам сняться тільки милі і хороші.
А що з Жінкою тією стало, як прокинулась вона з похміллям важким – ми з вами усі скоро довідаємося. Може, вже цієї осені.
