У Львові презентували унікальне видання. Збір інформації та укладання матеріалів зайняли у авторів 10 років, а на презентацію прийшло більше аніж три сотні поціновувачів цього народного мистецтва. Друга книга «Борщівська народна сорочка» Людмили та Олексія Покусінських зібрала аншлаг. І, врешті, цілком заслужено.
Книга виходить далеко за рамки просто альбому з фотографіями борщівських сорочок, які, завдяки унікальному поєднанню тканин, кольорів, ниток та техніки вишивання, останні роки набирають все більшої популярності. Презентоване видання – комплексне дослідження історії, витоків та різноманітності «чорних» вишиванок. Книжку називають такою, що привідкрила розгадку борщівської вишивки.
Людмила та Олексій Покусінські підписують книги першим її власникам.
«Ця книга – історичний та культурологічний зріз феномену борщівської сорочки. Унікальні речі не беруться нізвідки. Коли у першому розділі ми прочитаємо історію регіону, сенсаційну археологію, побачимо усе підґрунтя цієї вишивки, то зрозуміємо увесь великий пласт культури. Але цінність книжки не лише у теоретичному вивченні феномену борщівської сорочки, а у практичному налаштуванні на її відновлення», – говорить доктор мистецтвознавства, професор, декан факультету історії та теорії мистецтв Львівської національної академії мистецтв, заслужений діяч мистецтв України, рецензент книжки Ростислав Шмагало.
Майстрині-вишивальниці, які прийшли на презентацію книги. Більшість з них у борщівських сорочках.
Як зазначають автори, книга пропонує невеликий історичний екскурс від найдавніших часів до сьогодення, через історію Великого Поділля до суспільно-політичного і культурного розвитку громади кінця XIX – початку XX ст. у межиріччі нижніх течій Серету і Збруча при впаданні в Дністер.
Книжка складається з текстових частин і ілюстративного альбому. Дві перші частини – екскурс в історію Поділля, адже саме цьому всьому регіону, а не лише Борщеву, належить унікальна борщівська сорочка.
«Це був кут автентичної культури, який розвивався самостійно, і, розвиваючись, впливав на інші осередки», – говорить Олексій Покусінський.
Знані майстрині із Тернополя: Олександра Ситник у борщівці та Надія Мороз у сорочці, створеній за мотивами борщівської вишивки.
При укладанні історичної частини автори користувались, зокрема, і матеріалами місцевого археологічного музею.
«Коли досліджуєш усю історію період за періодом, розумієш, що борщівська сорочка з’явилась не просто так. Якщо подивитись на схеми сорочок – розшифровані орнаменти – можна знайти багато спільного навіть з трипільцями. Разом з тим, і багато інших культурних нашарувань, які були на цій землі», – говорить Людмила Покусінська.
Ірина Бутковська-Краско – майстриня-вишивальниця із Заліщиків та Оля Буряк, яка долучилася до видання книги. Пані Ірина має на собі сорочку, створену за мотивами борщівської вишиванки, пані Оля вбрана у автентичну борщівську.
Третя частина книги присвячена культурному, політичному та суспільному життю краю кінця XIX – початку XX ст. «Ми старались подати голос цього часу, даючи оригінальні цитати мовою, якою тоді говорили. Тим більше, що з того часу простежується цікава тенденція – з якого села більше чоловіків пішло воювати, там більше залишилось сорочок, і навпаки», – розповів Олексій Покусінський.
Четверта частина дослідження присвячена художнім особливостям вишивки з детальними її поясненнями. Попри те, що борщівські сорочки відрізнялись чи не в кожному селі, автори розділили загальні тенденції на два регіони – так звані кути, і п’ять осередків. У книжці розглядають художні і технологічні особливості чоловічої і жіночої борщівської народної сорочки у Серето-Дністровському і Збруцько-Дністровському кутах та їхніх осередках. Кажуть, зробили це для практичного використання – аби підказати, які елементи в межах одного осередку найправильніше компонувати і, разом з тим, що не варто поєднувати.
Автори дослідження підписують свою книгу для перших її покупців. Одна з пань має на собі шалик від дизайнерки Роксоляни Богуцької, який та створила, натхненна борщівськими сорочками, інша пані вбана у борщівку.
«Якщо змішувати орнаменти з різних кутів, часто виходить проблема: елементи дуже гарні, а сорочка загалом – ні. Ми це випробували на практиці. Тому це наша підказка, як робити і як ні», – Олексій Покусінський.
Аби створити це видання, автори опрацювали сотні сорочок як з музейних, так і з приватних колекцій. Чимало матеріалів зібрано під час експедицій, які тривали до 2015 року.
Ірина Бутковська-Краско та Тетяна Сеник з Тернополя у борщівській сорочці.
До альбомно-ілюстративного розділу увійшли 144 святкові жіночі та чоловічі сорочки. До кожної сорочки подано ілюстрації-схеми, котрі достеменно відтворюють техніки, способи вишивки та відкривають навіть найдрібніші деталі орнаменту. Всі досліджувані матеріали датовані кінцем XIX – початком XX століття. За словами Ольги Буряк, власниці мережі магазинів «Світ льону», яка разом із чоловіком Володимиром Буряком неабияк доклалися до видання цього дослідження, це найповніша з нинішніх збірок схем борщівських сорочок.
Гостя презентації Оксана Рушінець із Червонограда. Вона визнана майстриня із вишивання сокальських сорочок, одну з яких вбрала і цього дня.
Борщівська сорочка відрізняється переважно використанням чорних вовняних ниток. Розпізнати її можна за кроєм, технікою та дуже багато зашитими рукавами у випадку святкових сорочок. Полотно при цьому використовували конопляне, лляне або суміш конопляного з бавовняним.
Існувало два типи борщівських вишиванок: повсякденна — із візерунками на комірі і манжетах, та святкова – з вишивкою на комірі, грудях, спині та по всій довжині рукавів.
Паралельно з виданням другого тому автори видали брошуру на 128 сторінок, де вмістили інформацію про матеріали, крій і техніки шиття борщівських сорочок. Підґрунтям для її створення стали доповнені доробки з видання 2012 року «Борщівська народна сорочка: матеріали, крій, техніки шитва. Колекція Борщівського краєзнавчого музею».
Олексій Покусінський, Ольга Буряк, батько Людмили Покусінської – знаний митець Василь Стецько та власне сама Людмила у сорочці, яку власноруч відтворила з давньої борщівської.
«Борщівська сорочка – це не просто елемент одягу, вишитий чорними нитками. Якщо це зроблено на заготовці, акриловими нитками, то не має жодного відношення до неї. Дуже важливо для відродження сорочки, аби вишивали правильними нитками на правильних матеріалах. Тоді є шанс на відродження», – резюмує пані Ольга Буряк.
Вражаюча концентрація вишиваних сорочок у залі Наукової бібліотека ЛНУ університету ім. Івана Франка на вулиці Драгоманова, де, власне, і відбувалася презентація книги.
20.05.2019