Ювілейний, 10-ий фестиваль "Борщівська сорочка" і традиційне Свято борщу, які минулими вихідними відбули на Тернопіллі, були яскравими, гучними, щедрими та багатими на враження і приємні зустрічі. Наші знимки доповнено коментарями, аби ті, хто не мав змоги побувати на фесті, хоч трошки відчули самобутню атмосферу заходу.
Цьогоріч фестиваль у Борщеві запланували проводити два дні, але в суботу мало що відбувалось. Тому традиційно навідались до музею, обійшли ятки з усіляким крамом, та й по всьому. На наступний рік записуємо: приїжджати слід в неділю – і не раніше!
Борщівський музей – це завжди німе захоплення і щастя це бачити! Але всі вже майже все бачили, тому купи фотографій експонатів не буде.
Власне німе захоплення і нічого більше...
У суботу було багато весіль. Молоді борщів'яни на забави одягають сучасний одяг і машинні вишиванки із тими самими маками та соняшниками. Але всі незмінно дуже щирі та привітні.
Спокійний вечір в нашому готельному комплексі несподівано приніс неймовірне щастя. Як то кажуть, у кущах стояв рояль. Ці красуні йшли співати на забаву, яка відбувалась у ресторані поруч. Тут їх і спіймали, і чули їхній виступ, і бачили. Це шедеврально. Ні – мегашедеврально...
У неділю день почався з обходу базарчика. Ось такий хіт щорічного фестивалю – дешево і дуже сердито.
Як завжди, продавали і китайські товари, і машинний одяг, кілька яток були і з давнім автентичним. Багато сиру, вина, медовухи, копченої рибки. Все свіже, смачне і відносно недороге.
А це лихий дядько! Він з дружиною махав руками і кричав, аби не фотографувала. На моє глибоке здивування і навіть образу апелював, що "у нас авторські роботи, а ви їх сфотографуєте і понесете на машинці вишивати"! Ага-ага, саме з цією метою і заради таких "шедеврів" ми тут.
Натомість доброзичливі люди з цієї ятки, що були свідками лементу, запросили оглянути і сфотографувати їхні гарні речі. Бачите неймовірну цирковану сукню? Її вишивали понад рік. Вона красивезна і відповідно коштує. Цікаво скільки? 1200 доларів...
Ближче до обіду почали з'являтись щасливі власниці давніх борщівських сорочок. Надя Шакірова (на знимці) розповіла: "Цю сорочку благополучно оминула доля масового скуповування за безцінь, хоча вона одною з перших була в руках знаменитого колекціонера. Я вдячна своїй сестричці за мудре рішення зберегти цю реліквію в родині".
Ці яскраві і веселі дівчатка братимуть участь у святкових виступах.
І трішки експонатів. Усі ці речі в гарному стані, їх дуже дбайливо виймають з сумок і акуратно розвішують. Гості свята вже навіть не запитують, чи продається. Знають, що ні...
Подивитись було на що. Фотографувались охоче і щиро тішились увазі.
Просили людей стати до знимки, знайомились і розпитували про сорочку. Ця мила й гарна жінка соромлячись розповіла, що цей скарб їй подарувала бабця її чоловіка...
Ще один експонат.
Доброзичливий і гостинний Петро Довгошия в рамках фестивалю зреалізував проект "Борщівська скриня". Хлопці та дівчата демонстрували родинні строї, які перейшли до них від прабабусь та прадідусів. Неймовірно красиво!
Милі та усміхнені учасники проекту.
Гості свята.
Якщо ці жінки не одягатимуть автентики, то чи буде зміст у таких заходів?
Пам'ятаєте сю славну бабцю? Вона є на усіх фото зі Свята борщівської сорочки. Звати її Стефанія Павлівна Вінтонів , і вона з села Більче-Золоте. З бабцею до знимки пішла й авторка цього фоторепортажу – Ірина Дячишин.
Ще трошки дівчат і вражаючих сорочок...
Слова вже закінчуються, тож просто дивимося і захоплюємося.
Знову було багато їжі, багато борщу та інших смаколиків. І знову радо пригощали, до кишені не зазирали, всі раділи своєму святу та гостям!
Борщів веселився щиро і непідробно та дарував своїм гостям фантастичний настрій!
Ага! А тут і наші вчорашні друзі. Народний аматорський гурт "Більчанки" з ансамблем народних інструментів, які завжди в центрі уваги, бо вміють співати і бавитись, як ніхто інший.
Чоловік мав фантастичну сорочку і ящик грибів... Він пробирався крізь натовп, і чи не кожен йому кричав: "По чому гриби віддаєте?!". Він віджартовувався і йшов далі.
Вже можна було б і додому збиратись, але когось бракувало. Пригадуєте найгарнішу жінку минулорічного фестивалю? Оце вона йде назустріч з внучкою, і ще не знає, що її вже "вполювали".
Ось і все, відлунав фестиваль. Дякую всім, хто додивився і дочитав. Сподіваюсь, вам було цікаво. Набираємося терпіння чекати до наступного вересня! На знимці авторка – Ірина Дячишин, якій Z щиро дякує за цей фоторепортаж і за істинну любов до людей та борщівської вишиванки.
12.09.2017