Честь і дяка належить ся щирим заступникам руского народа, вп. послам Єротеєви Пігулякови і Степанови Стоцкому, що так сьміло заступають ся за права нашого народа, що то їх допчуть наші вороги за помочию запроданих виродків-слїпаків! Русини серетскі вдячні шановним речникам нашим, що спімнули дещо й про кривди, які дізнають Русини серетского повіту в церкві і школї від румунїзаторів. Та се тільки одробина дійшла до відомости заступників сойму і сьвіта. Що ми тут зазнаємо від румунїзациї, про те най посьвідчать отсї факти. Запишіть їх у доповненє жалїв наших щирих послів-патріотів у нашій дорогій "Буковинї" на доказ великої неправди, якої не повстидав ся виповісти п. Тиміньский, балакаючи про задоволенє бук. Русинів з теперішного ладу. Сї факти най посьвідчать перед цїлим сьвітом про щирість згоди Волохів з Русинами!
Серетский повіт числить 14 руских громад, крім того є велике число Русинів у самім місті Серетї. У всіх сих 15 місцевостях нема й одного прав. сьвященика Русина, а як раз самі найзагорільші румунїзатори. Перейдемо їх за покотом! У Балківцях резидує патриярх румунїзаторский, Іван Гостюк. Хоть з руского роду, ба й дома говорить з родиною майже тілько по руски, належить він до найзавзятїйших ворогів всего що руске. За староства русиноїда Ортиньского грав Г. ролю полїтичного провідника в повітї і виступав усе против Русинів, згадаємо тілько послїдні вибори до ради державної. Будучи членом ради шкільної, спирав і покривав кождого вчителя румунїзатора, а переслїдував учителїв Русинів, недопустив н. пр. недавно тому до іменованя Русина на помічника при школї в Серетї, запобіг розширеню школи в Валківцях, що відложено хто знає доки. — Тепер звалив сего патриярха з престолу, бо перевисшив єго в фанатизмі, парох серетский, Константин Збєра. Консистория іменувала вже сего заступником румунїзациї в пов. радї шкільній. З відходом Ортинького скінчилась і пол. роля Гостюка, а відколи накинений ним громадї двірник, єго вірник, увязнений за вбийство чесного радного, що викривав нечисту господарку двірника, від тогди остав Г. з своїм жидом Блюмом, що в него днює й ночує. О школу, страшенно занедбану колишним учителем, не турбував ся Г. нїколи, бо й на що-ж школа, та ще руска, а він румунїзувати-б рад, та шкода, що не вдалось єму замістити там учителя Волоха Мотрескула.
В Черепківцях рад би парох Ґ. Ґросар виїсти теперішного учителя, щоби за помочию якого румунїзатора запобігчи просьвітї народа, та годї було доси, бо всї доноси єго здемасковано, а за занедбуванє науки релїґії дістав Ґ. ще й "похвальну" грамоту. І в сїм селї господарили би румунїзатори, але сьвітлі господарі черепківскі не хотять чути й слова волоского. Честь їм за те!
У Глїбоцї за те лютує славний з виборів до сойму аґітатор румунїзаторский Тарнавский. У него й печатка місцевої ради є волоска, не лиш парохіяльна, се-ж усюди так, навіть у теперішних одномишленників п. Івана Тиміньского, але в Глїбоцї, де крім Тарнавского нема й духу волоского, й печатка ради шк. місцевої лиш волоска. Т. заходив ся, аби при розширеню школи запровадити для єго красних очинят і волоску мову, та се не вдалось. За те перешкодив він вибудованю дому шкільного; зажадавши нового будинку парохіяльного, хоть старий дім ще зовсїм добрий; але-ж бо рускі дїти най душать ся по курниках, (такі там шкільні комнати), аби лиш він з своїм румунїзаторским поколїнєм жив з руского хлїба в палатї, та зберіг своє здоровє для слїдуючих виборчих аґітаций.
У такім самім курнику, коли не гіршім, поміщена школа в Каменцї, найбільшім селї серетского повіту, де з якої пів тисячі дїтий, обовязаних до науки, не ходить і пів сотки правильно до школи, а з тих не найдесь і пів десятки, що би щось уміли; бо тамошний учитель Кирстюк дбає тільки о свою кишеню, та полїтику румунїзаторів, котрі єго вибирають за вірника "Concordi-ї" й тому підпирають мабуть у властий шкільних, щоби дослужив ся цїлої пенсиї; бо їм же більше йде о їх вірника, нїж о руску школу, котра й доси це одноклясова, хоть повинна би мати вже 4 кляси. В Каменцї є тілько один кут т. зв. "циганьский", де є Волохи, для котрих мають отворити осібну школу; але будете видїти, що і в старій, чисто рускій, школї полишать попри руску й волоску мову викладову, о се постараєсь вже п. Кирстюк, а навіть старезний парох Ферлієвич, Русин з роду так само як і Кирстюк.
У Мігученах говорить парох Никитович, не то в церкві, але навіть в чисто рускій школї дїтей замість катихизма, що вони Волохи з роду Траяна і т. п. небилицї.
В одній тільки Неґостинї нема ще румунїзаторів, за те переповнена від давна школа ще й доси нерозширена, розумієсь лиш тому, що вона руска й нема хоть позорної підстави до запровадженя румуньскої мови.
За те в Роґожештах лютує піп-румунїзатор Шандру, як про се cпiмнyв вже посол д. проф. Піпуляк. Додати-б про румунїзацию в Роґожештах ще ось що. Шандру не тілько приневолив учителя тамошного до фальшованя шкільних наказів статистичних, але ще й закупив за церковні гроші волоских букварів і цукерки, роздав їх всїм дїтей рускпм, бо волоских і нема, а вчителеви наказав ріжними грозьбами вчити сейчас усї дїти по волоски; бо інакше виточить єму слїдство, пересадить, ба навіть нажене єго зі служби, заскаржить до п. директора Ісопескула, аби перепалив єго при іспиті і т. п. чим зaстрашив і так боязливого вчителя. Власти шкільні-ж приглядають ся сему мовчки, мов справдї і їм страшно перед фанатичним попом-румунїзатором, що в рускім селї Роґожештах і прилученім до того також рускім селї — Киндештах, править все лиш по волоски; бо по руски знає лише: "Господу помолїм ся!" та "І во віки віков!" І ся школа жде надармо розширеня.
В Шербівцях також запечений Волох Серетян парохом, що не знає її слова по руски, так що й дїти єго висьмівають, але не сьміє ще школу румунїзувати, бо учитель чоловік на місцї, що не піде на услуги ворогів народа. За те интриґує піп з якимсь бувшим правником Чернавским, що тут пробуває й займаєсь румунїзаторскими аґїтациями по цїлім повітї, проти розширеня школи, щоб виїсти таким способом учителя-Русина а діждатись румунїзатора до спільної роботи над винародовленєм або хоть спиненєм просьвіти руского люду в Шербівцях.
У Синівцях-нижних, де крім дїтий самого вчителя-перекинчика нема й одної дитини волоскої в школї запроваджено кілька років тому до рускої й волоску мову викладову, а тепер силують усїх дїтий руских учитись єї. Учитель-румунїзатор Воєвідка пробуває більше в Молдові, (село Синівцї лежить на самій границї коло рум. місточка Мігален), там грає публично за гроші з своїми музикантами-школярами, словом занедбує школу цїлковито, не споминаючи ще дещо гірше. Та прото нїхто єму нїчо не каже; бо, ну, бо він румунїзатор, а школа — руска, котрій треба-б не лиш доброго вчителя, але й розширеня.
В Терешанах зійшовсь такий з таким, себто піп з учителем, оба скрайні румунїзатори, Лупій і Неделку. Отсї фанатики запровадили були обовязкову науку волоскої мови для 3/4 дїтий руских і нїмецких від 1-ої кляси, далї нїмецке від 2-ої кляси, а руске мав би учитись лиш хто схоче аж від 3 кляси. Коли-ж приказано Неделкови вчити дїтий в мові рідній, занедбує він рускі дїти зовсїм; бо каже, що забув по руски. Та помимо всего того і многих иньших вибриків сидить собі сей воріг Русинів і доси в Терешанах і робить, що захоче; бо він собі румунїзатор, а занедбувані ним дїти — рускі.
У Вовчинцях, де може найдесь ледво кілька дїтий, що вміє і по волоски, є не тілько й волоска мова викладова, але всї діти рускі силують учитись єї, рускої-ж нї. Учитель справдї Русин, але піп Ісонескул зять самого конс. сов. Цуркана.
У руских селах Вашківцях н. С., Ботушаницї й Ґропанї нема й доси шкіл; бо то села рускі, а попи румунїзатори. У Вашківцях піп Дорофтей викидає людий на двір, скоро відважать ся заговорити по руски, хоть по волоски не вміють, а в Ботушаницї і Ґропанї поставила сьв. консистория запеченого Волоха Серетяна, зятя архирумунїзатора Збєри з Серету, до котрого мусять бідні люди бігати зо 2 милї в кождій потребі аж до Серету. Консисториї і Збєрови забаглось мати Серетяна близько коло міста й жадають від найбіднїйших в повітї отсих громадян, що доси належали до Балківцїв, вибудованя церкви й парохіяльного дому, а школи не треба, бо то "Руснаки", а піп ще дуже мізерний. Так само і в Ґербівцях нема ще й доси школи, хоть справа заснованя єї тягнесь вже може з 10 років; там і церкви нема, за те є корчма, що й яка!
Найгірше пекло румунїзаторске в самім Серетї. Піп Збєра, "інспектор" Падуре і підучитель Весловский, ось трійка, що нїчим не займаєсь лише румунїзациєю, занедбуючи безкарно свої обовязки. Збєра, хоть знає по руски, не править анї служби, ба навіть нїякої функциї, хоть би і в інтелїґентного Русина, по руски і хоть майже всї парохіяни, крім кільканацять "кожокарів" самі Русини; бо навіть часть міста заселена православним людом зве ся "Руснаки". Та славити Господа і нашим терпеливим мужикам вже сеї румунїзациї за богато і хотїли вже поскаржитись на ню, та й були-б се певно вже зробили, як би Збєра не був дізнав ся й не відправив одної служби вже по части й по руски; навіть проповідь, кажуть, мав вже одну, ба ще й по руски. У школї-ж для хлопцїв, — відки виплох в цїлях румунїзаторских свого сотрудника-Волоха, що не вміє по руски добре, але все таки як уміє, так править та вчить і по руски, Збєра румунїзує, що може; всї ученики крім двох-трох мусять релїґії учитись лиш по волоски, по руски немає, каже, часу, бо 3/4 години пробалакає з Падурою, а потім іде перед кінцем години до кляси на релїґію або на ексорту. Кого з руских дїтий не міг вписати на волоске Падуре, того замикає на годину волоску, в котрій лиш клясї може, Весловский, а решту православних приневолює Збєра, грозячи пеклом се факт, тим, що запишуть ся на руску мову. В місцевій Радї Шк., в тов. для запомоги бідних учеників господарить в користь румунїзації ся трійка, а в дївочій школї уч. Василовичка під покірною румунїзаторам управителькою Тарабановичкою. Ученики Падурого найгірші в цїлій школї, а Весловского знають лиш то, ще зо страху самі на память вивчать ся. Збєр дбає о науку як про тогідний снїг; але проте всї три і файні і добрі, і похвали дістають. Падуре став інспектором, Збєра членом пов. Ради Шкільної, а Весловскому, доки найдесь що висшого, спроваджено молоду до Серету за учительку, хоть єї тут не треба: бо доста вже є инчих. А все то за румунїзацию руских дїтий.
Не то румунїзаторам-попам, над котрими має власть румунїзаторска консистория, але і румунїзаторам учителям вільно не лиш дармувати але й виробляти, що котрий лиш захоче; бо вони румунїзатори, вороги руского народа, киненого їм на поталу.
Оттаке то дїєсь у нас у "кучерявій" ері! Отсе факти, не видумки, котрі сьвідчать про безличну брехливість тих, що голосять сьвітови про згоду волоско-руску.
Буковина
11.05.1894