(Сонет)
В краю рівнин і запашних боліт,
Пробивши землю, відкотивши камінь,
Бурхнув потік. Захований віками,
Йому відкрився невідомий світ.
Благословенні час той і політ,
Крилатий біг незнаними стежками,
Коли із сонцем дружиш і з вітрами,
Коли на всім карбуєш власний слід!
Він молодий, він жити ще не звик,
Тремтить, шумить, як весняна алея,
Співа пісень, як молодий рапсод...
Життя моє! Чи ти не той потік,
Що риє річище, біжить землею,
Шукаючи великих світлих вод?
Гальбе, 7. 3. 1944.
[«Наші дні», квітень-травень 1944]
10.04.1944