Зустріч

Я знов зустрів Вас і надія давня

росте у серці, як колись — давно,

І, може, краще, щоб не зустрічав Вас,

щоб почування марно не росло.

Бо в тиху ніч, коли квилить десь каня,

копи безмежжя падають на ліс,

немов дітвак — боюся я кохання,

що в мрійне серце погляд Ваш приніс.

Немов дітвак — хвилююсь, тужу, мрію;

намов дітвак — кохаю та мовчу.

І все боюся, що люблю надармо,

І все говор'ю від радости й плачу.

Бо в мене в серці мрія, а не дійсність

І бeз любови я не можy жить.

Та ніч шепоче здогад неспокійний,

ніч чарівна — лукавий ворожбит.

Ні, я не віpю шепотові ночі —

я вірю серцю, що в блаженний час

лиш Вас любити, Вами жити хоче;

я вірю мрії, що зродила Вас.

І хай цей час короткий або довгий,

І хай ще мрій шукатиму нераз —

я кращої від Вас вже не найшов би,

бо Вас кохаю в сонячний цей час.

[Львівські вісті, 05.04.1944]