I.

 

Німфа Аретуза,

Днів юнацьких муза,

Покохала Пана,

Лісового бога,

Виглянувши рано

З ясного чертога.

Аретузо, феє,

Будь, красо, моєю!

Будем жить з тобою

У зеленім гaї,

Молоді обоє

Й радісні без краю...

 

ІІ.

 

Будь на світі наймудріший,

Розумій всі мови,

Розумій розмову тиху

Темної діброви,

Та коли в душі немає

Ні тепла, ні світла,

Ти ніщо, ти без любови —

Квітка нерозквітла...

 

III.

 

Сади над Євфратом в минулі віки

Владар насадив Вавилона,

Лилась прохолода від вод на квітки

І світло з небесного лона.

Красуню кохав він, її красоті

Квітки присвятив він розкішні оті.

Квітки мого серця ще кращі були,

Гвоздики й конвалії срібні,

Кyщі і лілеї там пишно цвіли,

До квітів Едема подібні...

Тебе, мoя зоре, кохав я одну,

Як сонце, як щастя, як світлу весну!

 

[Наші дні, березень 1944]

 

27.03.1944