I.
Німфа Аретуза,
Днів юнацьких муза,
Покохала Пана,
Лісового бога,
Виглянувши рано
З ясного чертога.
Аретузо, феє,
Будь, красо, моєю!
Будем жить з тобою
У зеленім гaї,
Молоді обоє
Й радісні без краю...
ІІ.
Будь на світі наймудріший,
Розумій всі мови,
Розумій розмову тиху
Темної діброви,
Та коли в душі немає
Ні тепла, ні світла,
Ти ніщо, ти без любови —
Квітка нерозквітла...
III.
Сади над Євфратом в минулі віки
Владар насадив Вавилона,
Лилась прохолода від вод на квітки
І світло з небесного лона.
Красуню кохав він, її красоті
Квітки присвятив він розкішні оті.
Квітки мого серця ще кращі були,
Гвоздики й конвалії срібні,
Кyщі і лілеї там пишно цвіли,
До квітів Едема подібні...
Тебе, мoя зоре, кохав я одну,
Як сонце, як щастя, як світлу весну!
[Наші дні, березень 1944]
27.03.1944