Історія повторяється.

Не для заведення соціялізму йдуть на Вкраїну большевики, не для інтернаціональної солідарности, а просто для покорення України "под нозѣ" комісародержців з московського Кремля.

 

Не маючи змоги відновити промисловість і орґанізувати народне хозяйство у себе, московські комуністи, аби задержати власть у своїх руках, ідуть походом на Україну для "возсоєдиненія", щоби було що їсти. Причин їхнього походу є дві. Перша — стремління якось полагодити харчову справу в Московщині при помочі українського хліба, і друга — московський націоналізм, який і без того погнав би московську армію на Вкраїну.

 

І перша й друга причина зробили те, що напад московської червоної армії на Вкраїну був з ентузіязмом зустрінутий не тільки в кругах московського пролєтаріяту а й у великій буржуазії, не кажучи вже про націоналістичну дрібну буржуазію, яка за часів царизму обсіла Україну. Одеські чорносотенці з незахованою радістю висловлювались про вступ червоної армії в Київ, вбачаючи в цім перемогу московської ідеї.

 

Ми маємо відомости про тe, що командуючий московською окупаційною армією большевиків на Вкраїні ґенерал Гутор послав листа до добровольців в Одесу, в якім заявляє їм, що немає рації добровольцям битися з большевиками, бо большевики покоряючи Україну, творять "общее pyccкoe дѣло".

 

Так наперекір усім заявам, установляється єдиний національний фронт од большевиків до чорносотенців московської нації проти самостійности України.

 

Всякі Алгасови, Камкови та Аверини, що поприїздили на Вкраїну во імя "соціялистическаго отечества", тепер туманом фіктивного "інтернаціоналізму" стараються зміцнить своє панування на Вкраїні.

 

Для того оповістили федерацію України з Московщиною.

 

Але історія української революції доказує, що без волі української демократії, ніяка чужо-національна партія на Вкраїні вдержатись не може. Вожди українського народа в справі соіяльній повинні вести і його національну політику в напрямі повного самоозначення в формі незалежної републики.

 

Большевицькі зайди з Московщини можуть на Вкраїні вести тільки справу московського народа і тому ця їхня спроба, як і спроба знищеного московського гетьмана, буде так само знищена новим рухом українського пролєтаріяту й селянства, що не спиниться на початій дорозі будування самостійної републики.

 

Република

18.03.1919