Єк Платон цинцирував димокрацію

Історія філософії по-гуцульськи.

 

Πλάτων

 

 

Про то, єк Петро Шекєрик-Доників

перший на сьвіті Платон цинцирував димокрацію

 

 

Агій, людоньки мої! Акурат так си стало, шо в місті Коломиї настала – єк тото витак на грецку манеру обизвали – димокрація. Але у Ворохті, Жьибйому і Рахові фурт роди урєдували і про жядні инші урєди ніхто ані чюти ни хтів. Але були і такі, шо хтіли би зробити порєдок з тими родами. Прийшли ид Петрикови Платонови на Писаний Камінь, аби їм порадив. Ци ни було би гаразд, єкби була рівність і всі урєдували?

 

А Петрик Платон лиш уповів на то: – Єкої то дурного з мудрим рівнєти?

 

Витак вхопив скрипку та й зачєв играти. А ид тій музиці долучілиси иньші. А Петрик приму вів. Иньші коло него – ци то секунд, ци то бас. А нараз хтос гопнув до данцу. І хто іно мав розум, вкємив – є той, шо урєдує і той, ким урєдуют. Єдні йграют, иньші слухают. Але і тот шо йграє, такіж наслухає, єк данцуют. Бо єк хто заданцує, то і майліпше си йграє.

 

 

 Єк благословилоси на сьвіт, наш Петрик Платон так изрік:

 

– Було би, єкби було. Єкби дурний умів розрізнити дурного вид мудрого, то би було. Але дурний все гадає, шо вин наймудрійший. І такий ме за мудрого кєгнути голос? Єк заголосує, то за такого, котрий ‘го майбирше улестит. В димокрациї хто хочі урєдувати, мусит мастити. Мусит обіцєти. Отєк втрамсує тє то, залагодит тє тамто. Зробит так, шо меш пасти вивці, коли си тобі схочі. Зробит так, шо в богатого озмемо, а бінному дамо. Обіцєнки цацєнки, а дурний тішитси, єк дітько цвичкови.

 

А може бути май ішшє инакше. Єден з другим репедує: голосуй за мене, бо єк ни буду я, то прийде майгирший вид мене і всьо збавит. Я потраф’ю хоробу вілічіти! Я годен фирманити! Я знаю примівки примов’єти, бо мій дідик був примівник тай мольфар у селі. А тамті ані на хоробах си ни знают, ані на фирманці, ані на примівках – то єк то в’ни нами урєдувати мают?

 

І так з обох боків на тє присідают: раз підкусєт обіцєнками, иншим разом пужіют нишшєстєми. А ти ид решти стаєш гет дурний у нутрі.

 

А витак – собі уявім – раду вже виберут і зачьнетси друге нишшєстє. Тоті з ради ніц іно уфалюют. Сегонне то, завтра тамто. Сегонне уфалє, шо єк мицьнеш барана, то тра тє руку вкєти. А завтра, шо ни руку, а вже ногу. А витак шо ані руку ані ногу, іно видлубати воко. А витак раду озме єкийс жьиль і уфалє, шо фарнути барана то жядна провина, бо всьо є для всіх. І отако урєди крутє сьвітом. І добре си робит зле, а зле добре. Єк ішшє ни стуманів єс, то типерічьки стуманієш.

 

 

І таке вам ішшє повім: в димокрациї люта чістина душі виходит наверьх. І кождий си фучіт на кождого. А єк бес си ни злостив, їкшо ади всьо на ниправді стоїт.

 

Єк сонечько пригріло, люде повсипали і зробилоси тихонько. Лиш Иван Курилюк – Гавиць из Ільців, шо витак у Відни зи свойов капелов йграв, криз сон пробурмотів: “Завсіди мусит бути прим”.

 

 

Переклад Олеся Герасима

 

 

 

17.03.2019