Історія філософії по-гуцульськи.
Πλάτων
Про то, єк
Петро Шекєрик-Доників
наш гуцулский Платон,
про тиранію міркував,
відків уна беретси і йков є
А видків беретси зпомижи людий тиран? Тиран насильством урєдує. Ни визнає ані прав божих, ані людских. Такі то сами для себе є правом. Перший тиран був на Пнівскім замку пид Страгоров. Того забив їго таки зьить, а витак вже був супокій. Єднак памнєть про него по горах зосталаси і йиго дух пужів горбами. Так шо люде хтіли відати, видків си взєв і єк таким си изробив. Ци го ґітьки наслали, ци шо? А з цілов тов справов ид Петрикови прийшов Иванчік Шкиндюк з Красноїлі. Йиго дєдя вид малого на владу зицирував, то вин мусив відати, шо і єк.
Петрик Платон так прорік:
– Свобода – то є шомайвишший скарб і лиш в свобідній держяві годитси жити чьоловікови, бо чьоловік в натурі своїй має свободу.
Але може си стати, шо чьоловік обіп’єтси свободов, єк їковс горівков. Коли коршмарь задоста свободи ид погареви сипле, то чьоловікови в голові си мішєє. І такий вже ни йде простов дорогов, лиш валанцаєтси з боку на бік. А коли натрафит на такого, шо урєду слухає, не краде і податок платит, то на сміх ‘го бере і нивільником прозиває. А єк йиму урєд заборонит чюже брати, по чюжому си толочіти, то клєне урєд, шо на свободу насідаї. І свобода футко в сваволю перебаранчєєтси. А сваволя си плодит єк осот в збіжю. І по чєсі видиш, шо того осоту бирше єк збіжя.
А видко то і в хаті. Бо в сваволі то дєдя робитси до дитини подібний і синів си боїт, а изнов син дєдю удає, і навікь не устидаєтси, шо старині ни боїтси, бо каже – свобода! А изнов в школі учитель боїтси учнів, а учінь має зá ніц вчителя. Увезди тратитси міра. Молодий притворєєси старим, а старий молодим. То саме з бабами. Така ані сорочьки тьи ни вижмачі, ані вечєрі ни зріхтує, бо тіко єзиком єк помелом меле. А єк їй шо скажеш, то летит си бігом скаржити, шо на слабшого нападаєш і свободу тратуєш.
І єк ти си лиш – чьоловіче – рушиш, всуда тобі сваволя. А кажут, шо – свобода!
Тут Петро Шекєрик-Доників, наш гуцулский Платон, зачєв паскудно псьичити. А витак изрік:
– І отако повстає тиран. Бо коли шош над міру, там приходит то, шо надміру противитси. І тиран всьо бере за морду. І люде вимучені сваволев чюют полегкість. А вин робит своє вивагом, не за раз, лиш способом. Бо, єкби робив бизчісу, то би нарид си збунтував. Єк той ватаг з полонини Угорске. Мав ватаг котюг тай носив їх продавати в міху на єрмарок. А носив так, шо кождої хвилі стрєсав тим міхом за плечіма. І тогди в місі здоймавси страшний ґвавт. – Е, шо ви так, бадіку, трєсете тими пужлами? – Бо єк несу їх супокійно, то мене гризут, а єк їх потрєсу, то мижи собов си гризут, а я маю супокій.
І так помижи людьми є: коли запанує незгода, то враз тиран си євит – свий ци чюжий.
Переклад Олеся Герасима
31.03.2019