XVII. Тра буде кінчєти, най вже, доста того…
Повів бих пусте, єкби’м прорік, шо то є всьо, шо дастси про нашу гуцулску мудріскь исказати А мині навит ни про то йшлоси, аби усьо вповісти. Мині іно про то ходит’ – абесте Ви – мої любі – самі потрафили вуха наставити и заслухатиси в той сьпів мудрости предідів, єкий єк той потік коло нас чурит и шумит. Чєсом є так, шо то, шо близке, виглєдає делеким, а то шо делеке, є близке. Мати єсність в розумі – то є то, шо близке і делеке. Делеке тогди, єк розум темний. Близке тогди, єк розум єсний.
Розум то є ґрунт. Ґрунт тра з’орати, зашкородити, гноєм удобрити – аж витак родит. Кіко тра наробитиси, шоби ґрунт пид урожай пидріхтувати. Люди ходє коло ґрунтив, а коло розуму мало хто ходит. Айбо не тра прецінь багато. Тра іно так си погадати: “Є такі, шо кємуют майліпше, єк я”. Єк си то вже вкємуєш, то визирай такого, здибайси з ним, багато ни говори, най-ко вин говорит. А ти слухай. Навікь ни закмітиш, єк и ти меш єсність мати в голові.
Питалиси мене люди, єк то є: ну бо тоті гуцулскі мудрагелі зи старовіку єкіс прізвиска такі єк сегонне мают і отєк коло нас пробувают; то ци в’ни є сегоннішні, ци давні? Ге. Може бути всєко. Та й порекла годні си повторєти. Мо в’ни є давні… Мо сегоннішні… Думайте си, єк хочіте, єк Вам пасує.
Ішє про їдного тра би сказати: Тома з Аквіну. Такого такіж ни було. По правді то вин називавси Фока Шумей і ватагував на полонині Велика Ґропа. Аква – то з таліянска вода. Але ни першя ліпшя. То є така, шо шумит в потоци. І тимунь Фока називавси Фока Шумей. На старість вин у Львові в отців домініканів різбив з дерева сєтих. А вин був такий, шо єму цілий сьвіт си вдавав тілько через то їдно, шо сьвіт є. Дєкувати Богу Сітенькому, шо є! Єкби сьвіта ни було, то було би жєль. А шє бирше було би банно, єкби на тім свікі ни було ані горбив, ані гуцулив.
І тимунь сьпівают:
Єк пидемо з тіла, жьиль буде за нами,
Затужє’ трембіти над полонинами
Тай заплачьут води горами й долами.
Переклад Олеся Герасима
09.12.2018