В Україні важко жилося б Нострадамусу і бабі Ванзі, бо тут і випускник дитячого садка може передбачити ситуацію, яку англомовні класифікують як «Shit happens». Передбачити можуть, але те саме таки регулярно трапляється. Огляд подій тижня в Україні.
Асамблея тижня
На найвищих світових трибунах Петро Порошенко почувається комфортно і завжди має що сказати, аби зацікавити світову спільноту. Цього разу Президент України поважному зібранню в Генеральній Асамблеї ООН повідомив, скільки Російська Федерація зібрала на нашому кордоні свого війська і техніки, і гарною англійською мовою закликав «прогресивну громадськість» вгомонити РФ та позбавити її права вето в Раді безпеки ООН, коли розглядають питання російсько-української війни.
Свій заклик Порошенко проілюстрував історичною паралеллю. «У 1939 році за свою агресивну поведінку Москва була виключена з Ліги Націй – правильний і виправданий хід. Можливо, настав час поставити Росію на місце – почати з позбавлення її права вето, принаймні, коли йдеться про питання російської агресії проти України?» – заявив Президент України.
Аналогія зарахована, але 80 років тому Росія у вигляді Радянського Союзу глибоко в носі мала санкції Ліги Націй, відчикрижила кавалок Фінляндії і вже в статусі вигнанця з товариства цивілізованих держав повністю окупувала Естонію, Латвію та Литву. Тоді ще не оперували терміном «гібридна війна» і зброя була набагато простішою, але у всьому іншому Кремль змінився дуже мало, тому не варто чекати від росіян чогось доброго в ХХІ столітті, незалежно, матимуть вони право вето чи ні.
Візит тижня
Приміщення Верховної Ради і на співвітчизників погано впливає, а на гостей з-за кордону іноді справляє непоправно зле враження. В 1991 році у найбільшому київському приміщенні під куполом президент США Джордж Буш-старший виголосив Chicken Kiev speech (промова «Котлета київська»), де застерігав аборигенів, що населяють береги Дніпра, від «суїцидного націоналізму». Вже в новітню історію, в 2016 році, президент Ізраїлю Реувен Рівлін з трибуни Верховної Ради звинувачував українців в Голокості. Але є у великій політиці люди, на яких атмосфера вітчизняного парламенту не діє. Президент Європейської Ради Дональд Туск є чи не найвпливовішим лобістом інтересів України в світі, але стільки гарних і щирих слів, скільки він наговорив з трибуни ВР, навіть від нього мало хто сподівався.
За комплімент Україні Туск отримав зі своєї історичної батьківщини тиху дипломатичну істерику в виконанні віце-міністра закордонних справ Польщі Бартоша Ціхоцького, на думку якого, поляки українцям забагато дозволяють. І пес з ним, що цей пан має прагнення запросити президента РФ на відзначення роковин початку Другої світової війни. Гірше, що незабаром Ціхоцький стане послом Польщі в Україні.
Міністр тижня
Про те, що міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і Президент Порошенко загубили спільну мову, говорили давно, але не дуже голосно. Тепер, коли вибори зачаїлися за рогом, конфлікт у верхах дався чути більше.
Виявилося, що, за спостереженнями Арсена Борисовича, «справу Гандзюк» СБУ (парафія Президента) використала зокрема для дискредитації поліції. Крім того, шеф МВС повідомив, що заступник голови фракції «Блоку Петра Порошенка» Сергій Березенко фігурує у кримінальному провадженні щодо порушення виборчого законодавства у ролі організатора схем підкупу електорату.
«Тимошенко (голова партії «Батьківщина», – Z) принесла велику пачку документів», – розповів Аваков про своє джерело інформації у інтерв’ю виданню «Дзеркало тижня», редактором якого є Юлія Мостова – дружина ще одного кандидата в Президенти Анатолія Гриценка.
І нарешті міністр попередив – проти нього готують фінансові провокації, тобто на його рахунках в Україні чи за кордоном можуть несподівано з’явитися гроші буцімто з Росії.
І коли законослухняним обивателям пасувало б почати переживати за майбутнє міністра, очолюваної ним структури і громадський спокій загалом, Аваков у соціальній мережі заспокоїв:
«Ніколи не піду на компроміси і не укладатиму «таємних» союзів з жодним із кандидатів у Президенти, скільки б мені не приписували таких союзів у пресі».
Таким чином, всі зрозуміли, що вибори пройдуть в атмосфері дружби і взаєморозуміння.
Попса тижня
З пісенним конкурсом «Євробачення» в Україні явно щось пороблено, всі про це знають, але танці на граблях – то для вітчизняних організаторів, як для грека Зорби сиртакі.
Змагання, де через раз перемагають фріки, створює для всіх зацікавлених суміш когнітивного дисонансу з нападами психозу. На «першій кнопці» з’являються претенденти на поїздку в Тель-Авів, які потім виявляються мало що колаборантами, то ще й безголосими і не дуже розумними колаборантами.
З часів «Разом нас багато, нас не подолати» і промоутера цієї пісні Миколи Томенка «Євробачення» вмонтоване в політику, як шуруп в Буратіно. Трапляється, учасниці того шоу навіть стають народними депутатами чи, в гіршому випадку, членами команди кандидата в Президенти.
Цьогоріч вже не важливо, хто представлятиме Україну на Землі обіцяній і чи представлятиме взагалі, бо процес відбору сам собою супроводжувався скандалами і нецензурною лексикою.
Післясмак відгикуватиметься ще довго, і треба щось робити з музикою та політикою.
Горішня ілюстрація – карикатура Павла Кучинського.
25.02.2019