При вчерашнім виборі в Бродах вийшов послом до сойму — як можна було вгадувати — п. Олександер Барвіньскій. На 238 управнених до голосованя голосувало 202 виборцїв. П. Барвіньскій дістав 185 голосів, а прочих 17 голосів упало на д-ра Должицкого.
Днем перед вибором відбуло ся в готели Райнера зібранє виборцїв сторонників "Русской Ради", скликане селяньским комітетом виборчим. На зібранє се приїхав зі Львова посол д-р Антоневич і єго вибрано навіть предсїдателем збору. На тім зборі мало рішити ся, яку кандидатуру мав підперти делєґат "Русской Ради". Як звістно, оден і той сам комітет селяньскій поставив був аж три кандидатури: д-ра Должицкого, п. М. Павлика і сел. Гаврилюка. П. Павлик підчас засїданя збору чотири рази письменно удавав ся до збору, щоби впустили єго між себе, однакож надаремно. Отже мало рішати ся між д-ром Должицким а Гаврилюком. Перед голосованєм попрошено обох кандидатів, щоби вийшли з салї, а підчас их неприсутности більшість була за Гаврилюком. Однакож Гаврилюк нараз десь подїв ся, то остаточно ухвалено голосувати на д-ра Должицкого. Розуміє ся, крім 17, всї прочі виборцї нїби-то сторонники д-ра Должицкого, голосували на п. Барвіньского.
П. Павлик опер ся був на ґрупі кількадесятьох т. зв. "незалежних виборцїв-радикалів бродского повіта", котрі навіть видали були за ним відозву, де на першім місци поставили заслугу п. Павлика, що він "видав патент цісаря Іосифа II. про такси за церковні треби: кілько призначено попам брати від людей за похорони, слюби і так далї" — однакож всї ті "незалежні виборцї-радикали" голосували на п. Барвіньского, а п. Павлик не дістав анї одного голосу.
Від п. Павлика одержали ми з Бродів отсе письмо в справі: чи ставив єго кандидатуру комітет селяньскій?
"Хвальна Редакціє!
В ґазетах львівских подали дд. Василь Черняк, Иван Карчемний і Михайло Гаврилюк, немов-би то я власновільно видав відозву за собою і помістив их підписи. — Супротив того заявляю, що відозву видав я на виразне припорученє найбільше впливових членів селянского виборчого комітету, то-б то голови єго — самого д. Ивана Карчемного і Филипа Черняка, — що, бувши зо мною в Бродах дня 7-ого с. м. у вечір не тілько поручили менї видати сю відозву, але й подали менї єї зміст. На мої сумнїви що-до решти колітетових — д. Иван Карчемний заявив катеґорично, що він голова комітету і провідник селян бродского повіта, і бере сю справу на свою відвічальність. Я мусїв повірити на слово дд. Карчемному і Чернякови тим більше, що перше тричи чув запевненє від комітетових, головно-ж від голови комітету д. Карчемного, що остаточно поставлено кандидатом мене, яко найвідповіднїйшого для селян. Один раз сю ухвалу комітету закомунікував менї Василь Черняк, секретар комітету в моїй кватирі в готели Райнера під ч. 6. Василь Черняк кілька раз був у мене і частїйше бачив ся зі мною за мою присутність у Бродах. Чому він заявляв в "Галичанинї", що нїколи мене й не бачив — не розумію, як взагалї не розумію всесторонної крутнї певних людей, що займають ся виборами в Бродах. Сю крутню завважав я зараз, як тілько приїхав у Броди, і через те став обертати ся прямо до народу і до виборцїв, мало вважаючи на т. зв. комітет, за котрий в різні часи промовляли різні люде [н. пр. "Отзив" за д. Должицким укладав і пустив у світ сам один член комітету спільно з д. Должицким і підписи Карчемного, В. Черняка і Гаврилюка покладено без их відома. Против сего були протести, але не вийшли в публику]. Додам, що про истнованє сего "Отзиву" я не знав, а то нїколи не був би згодив ся, щоби той самий комітет рекомендував мене.
Д. Карчемний просив мене тілько задержати відозву за мною від комітету до остатного часу, коли би показало ся, що всї инчі кандидатури неможливі. Через те я не дав тої відозви абсолютно нїкому, а привіз єї всю до Бродів. Почувши-ж тут про протести самого д. Карчемного, я з-гори рішив не пустити би анї одного примірника, навіть у такому разї, як би мав на те удруге дозвіл від тих самих людей. Я тілько просив тих людей і комітету, щоби зробив що для направи моєї чести. Чи оно стане ся — не вмію сказати, бо прінципів поступованя тих людей я не второпаю та мабуть таки нїхто их не второпає. Взагалї мушу завважати, що підчас моєї виборчої аґітації в Бродах я набув дуже сумного досвіду що-до певної верстви вибороробцїв — ще чорнїйшого, нїж він представляв ся в печати.
М. Павлик
Дѣло
16.02.1894