1) Про републику. Директорія стоїть на тім, щоб Українська Народня Трудова Република була суверенною, самостійною, ні від кого незалежною, а большевики, як і московські царі, гетьман та вся буржуазія на Україні, що промовляла устами "Протофіса", хотять приєднати Україну до Росії.
А через що?
Директорія хоче, щоби наш трудовий український народ сам собі був паном і господарем, сам роспоряджався собою і робив усе так, як для нього краще. А большевики хотять, щоби на Україні розпоряджувався московський нарід і робив те, що йому вигіднійше.
Директорія хоче, щоб український народ, ставши сам собі господарем, взяв у свої руки всі землі на Україні, які з діда-прадіда политі його кровю і потом, всі заводи, фабрики і инші заробітки, щоб кожен Українець мав де заробити собі шматок хліба чесним трудом; а большевики хотять, щоби усім на Україні розпоряджалися Москалі; щоби Москалі забирали з України все, що їм треба; щоби на українські землі насадити московських поселенців, щоби по українських канцеляріях, заводах, фабриках, залізницях і т. д. розсадить московських служащих і робітників і оддать їм всі кращі заробітки, аби в першу чергу розживався і богатів народ московський, а не український.
Директорія хоче, щоби на Україні господарював народ тутешний, український; а большевики хотять, щоби на Україні господарював народ московський, а український народ щоби був йому підручним і підлеглим.
2) Про владу. Директорія стоїть на тім, що до влади можна пускати тілько тих, хто сам працює; бо хто не працює, той не вміє дорожити людським трудом, не вміє господарювати і не вміє розпоряджатися і правити. Хто не вміє господарювати сам собою, господарювати для себе, то як його допускати до господарювання над другими?
Через те Директорія не допускає до влади всіх буржуїв, що живуть з чужої праці і всієї цієї голоти та пройдисвітів (по заграничному люмпенпролєтаріяту), що не хотять працювати; бо як їм доручити правити републикою, дбати про народне добро і господарство, коли вони своїм життям не здатні розпоряджатися; коли вони для себе самих не вміють і не хотять заробляти.
Через те Директорія стоїть на тім, щоби влада була в руках людей достойних, умілих, особливо вибраних народом на підставі загального, рівного, прямого, тайного і пропорціонального вибору. Тоб-то, щоб Републикою правив парлямент, обраний трудовим народом з трудового люду, а на міс цях у поміч йому щоби були трудові ради, тоб-то ради, обрані тільки із трудячих людей, а не з буржуазії і не босяків та всякого ледаща. Щоби у трудових радах мали право бути тільки люди чесні, відомі й щоби обирано їх і скидано тілько по закону у поставлений строк.
Большевики-ж стоять за те, щоб усім правили совіти салдатських та робітничих депутатів, обрані коли угодно і як заугодно. Щоб у тих совітах мали право бути усі, хто тільки туди пролізе всякими правдами і неправдами: і буржуї, і злодії, і пройдисвіти. Щоби ці совіти переобіралися, коли кому захочеться і т. и. Селянство без допомоги міських робітників і ремісників скинуло гетьмансько-поміщицьке правительство; тим-то йому треба дати в Трудових Радах більше місця, нiж робітникам.
Директорія стоїть на тім, щоб на Україні всім розпоряджалося селянство; його на Україні найбільше; воно годує усіх своїм трудом, своїм хлібом.
А большевики стоять на тім, щоб усім порядкували міські робітники. Робітників-же на Україні менше, ніж селян і в більшости вони не Українці, а всякі зайди: Москалі, Поляки та инші. Вони-б дбали не про український народ, а про свій. Та хочби вони були Українцями, то теж несправедливо було би давати в їхні руки владу, бо селян більше. Отже при владі повинна бути більшість селян, а меншість робітників.
3) Про землю. Директорія власність на землю скасувала, але трудові хазяйства до 15 десятин зоставила в руках попередніх хазяїв без переділу. Для вояків, які воювали і воюють за Українську Народню Републику з гетьманцями, поміщиками, большевиками, Румунами, Німцями, зі всіма ворогами українського народу, дає по 1—2 десятині поверх тієї частки, що при паде до всякого. Землю на Україні Директорія розділяє тільки між тутешнім українським народом, який віками поливає її своїм потом і кровю. Большевики стоять на тім, щоб всю землю одняти навіть у тих, в кого 1—2—3 десятини і пустити в громадський переділ; і ту землю давати всім, хто тільки захоче, хто тільки прийде на Україну. Якби так сталося, то богато нашої землі, на якій з давних давен сидять наші українські селяни, оддано булоб деяким зайдам-чужинцям.
Отже в чім ріжниця?
Директорія хоче:
1) Незалежної ні від кого Української Народньої Републики;
2) Трудових Рад з перевагою влади селянства;
3) Роздати всю землю селянам Української Народньої Peпублики, не ділячи господарств до 15 десятин.
Большевики хотять:
1) Приєднання України до Росії і панування на Україні московського народу;
2) Рад Селянських і Робітничих Депутатів з перевагою влади робітництва;
3) Передати землю громадянам, щоб влада ділила, як хоче і щоб всякий чужинець мав право на землю.
(Українська Ставка).
[Република, 13.02.1919]
13.02.1919