Дрогобич, 10-го січня.
Прикарпатський Театр при О. К. Дрогобич—Стрий розпочав цьогорічний сезон під керівництвом заслуженого діяча нашої сцени дир. Йосипа Стадника та дир. Ю. Шерегія, колишнього керманича театру в Хусті. Театр, засичений цілим рядом нових сил, головним чином артистами із східних областей, дав уже цілий ряд цінних і успішних постановок, як нап. оперу "Катерина", п'єсу "Соколи", оперету "Жайворонок" і ін. Останньо творчий колектив театру готувався до постановки драматичної поеми Юрія Косача "Облога". Прапремієра відбулася в неділю, 16-го січня.
Твір Юрія Косача реалізував уже ряд театрів Галичини і Холмщини (Львів, Станиславів, Тернопіль, Холм). Останньо реалізує "Облогу" реж. Іваницький у Відні. "Облога" на сцені Підкарпатського Театру придбала всіх прикмет цікавого експеримету в широкозакроєному масштабі. Сталось це тому, що при реалізації "Облоги" співпрацювали такі визначні сили, як реж. Палладій Білокінь, колишній член колективу театру ім. І. Франка у Києві й мистець Іван Курочка-Армашевський, відомий декоратор київських та харківських театрів. Йдучи по лінії монументального реалізму, що найближчий по духу і школі і режисерові й мистцеві-декораторові, вони перетворили "Облогу", романтичну поему в могутнє видовище, патріотичну маніфестацію. Таке перетворення "Облоги" було вможливлене тим, використовуючи і співпрацю самого автора, поставник наголосив в п'єсі ті елементи, що досі в інших театрах минали непомітно або були лиш слабо зазначені, а саме героїчне тло війни й патріотичний патос доби Хмельницького. Сам конфлікт "Облоги", любовна історія Тимоша й Беатріче, придбала в такому трактуванні іншого тону, з тенденцією повного відходу від ліризму.
Мотив героїчності й патосу визвольної війни видобуто поставником на шляху посилення акції за лаштунками, павзами, повними лиховісного значення, грою козацької маси за сценою. Цей патетичний настрій, що родиться вже на самому початку, коли відслонена завіса, показує місто в загравах і серед тривожного сполоху дзвонів наростає. В четвертій дії це "кресчендо" осягає найбільшого напруження і в тому менті, органічно поєднаний із сюжетною акцією, показується постать гетьмана Богдана, якого промова лунає мов заключний акорд. Завіса спадає під звуки козацьких сурм і клекіт легіонів Хмельницького. Таким чином, первісний сюжет "Облоги", приватна історія романтичного кохання козака й італійки, блідне, а на перший план виступає суспільна подія: переможний зрив нації під проводом ґеніяльного владаря. Патос монументальної постанови збільшує й музична ілюстрація д-ра Богдана П’юрка, побудована на мотиві тріюмфального козацького маршу з 1648 року "Гей, не дивуйте..."
Оформлення сцени І. Курочки-Армашевського, безперечно, допомагає і то в головній мірі закріпленню героїчного настрою п'єси. Суворий краєвид обложеного міста, що різьбиться своїми грізними бастіонами й зубатими мурами на тлі неба контрастує з погідним, залитим м'яким світлом кружган у дому Дольче, строго витриманому в стилі західно-українського барока. Підземелля в другій і третій діях — це суцільний і штудерно побудований архитектурний твір з його гулкими склепіннями, масивними колонами, таємничою темрявою і амбразурами вікон, що дають змогу на безконечну гру світла й тіні. В такому оформленні інакше звучать і слова поеми. А вже монументальність четвертої дії, де важкий брокар величаво відбиває від білого каменя пишних сходів, балюстрад гетьманської резиденції акомпаніює піднесеному настроєві цілої дії. Незвичайно вдало вийшла боплянівська карта України, що в виді велетенського гобелену закриває цілу стіну. На ньому тлі ще ясніше виступають і сурми перемоги і клекіт козацьких полків, і ефектовний вихід Тимоша Хмельницького і врешті поява самого гетьмана, Великого Богдана у супроводі барвного почоту.
Іван Курочка-Армашевський з усією силою свого таланту виявив оформлюючи "Облогу" дуже тонке відчуття епохи і її бадьорого, героїчного духа, що такий питоменний для нашого віку козацького барока. Вражає передусім широчінь планування мистця, нескупість у доборі мистецьких засобів, оперування брилами матеріялу, що не завалюють сцену, а навпаки, поширюють її, зцементовані виразною архітектонічною ідеєю.
Такий самий широкий віддих беруть і поокремі виконавці роль, а передусім п. Тетяна Бовкун. Її креація героїні "Облоги" Беатріче, мабуть, не швидко найде собі рівної. Продовж чотирьох дій, дає п. Бовкун, що майстерно володіє поетичним словом, багату скалю почуттів настроїв, палахкотіння "енергійних пристрастей". Вона потрапляє створити цілий ряд щораз інших жіночих типів, втілених в героїні. Один раз це ніжна, лірична жінка, окрилена неземною любов'ю, мов Дантова Беатріче, другий раз це палка, жагуча коханка, уся в кайданах свого темпераменту, а то знов це мстива південна красуня, типу ренесансових Люкреції Борджія і Франчески да Ріміні. Іншого разу це елегантно-холодна сальонова пані. Чарівлива зовнішність п. Бовкун, "української італійки", прекрасна дикція та дуже дбайливе опрацювання ролі не лиш щодо словного матеріялу, але й щодо кожного, завжди виправданого руху дає право вважати її акторкою великої міри що її молодий вік та культура становлять дані до дальшого зростання.
Не менш сильною вийшла постать Бербецького в креації п. М. Вороніна. Цей молодий актор, яскравої зовнішньости, веде гру незвичайно гостро й чітко, а при цьому елегантно-просто. Без зайвої афектації вміру трагічний і вміру демонічний створює образ, що довго залишається в пам'яті. В інтерпретації Вороніна негативний тип Бербецького має всі прикмети расовості і нікчемного характеру.
Широкою, степовою силою віє від Тимоша в креації реж. Палладія Білоконя. Блискуча зовнішність і темперамент, незвичайна організованість, а попри це стихійна, така питоменна українцям-степовикам ліричність, що іноді пробивається через рими елегантної европейськости вповні виявляють тип Тимоша. П. Білокінь дав справжню, живу людину-вирізок нашої історії: коззка-поета, козака-лицаря, козака-провідника й організатора, одного зі стаї Богданових орлів, що їхні імення гриміли колись над Европою.
Ця трійка — п. Бовкун, п. Вороній і п. Білокінь — творять яскраву, поєднану цілість. На це складаються їхні зовнішні дані, зразкове відчуття твору й історичного тла, врешті любов до слова, що так майстерно відроджується у них на сцені. До цієї трійки акторів високої кляси слід приєднати й п. Ярослава Шуля, виконавця ролі архітекта Дольче, що дав вірний, іноді наскрізь трагічний тип мистця, розгубленого серед війни.
В епізодичних ролях треба відзначити: Д. Тисяка (Делль Аква), П. Трубицина (Шостенко), Д. Цугорку (Топіга), Б. Нестеренка (Стеткевича), Ю. Стахура (Чорнота). Хорами кермував О. Кобільник. Дуже сильною й успішною була поява Б. Хмельницького, якого відтворював відомий кіноактор П. Масоха.
Премієра "Облоги" пройшла в Підкарпатському театрі з великим успіхом. Піднесена заля бурхливими оваціями вітала виконавців. Загально стверджується, що Дрогобич ще не бачив такої вистави, в чому заслуга дирекції й поставника та мистця-декоратора, що показали глядачам зразок монументального спектаклю з яскравою патріотичною лінією та з високим мистецьким рівнем.
Окремо вітало дрогобицьке громадянство і автора "Облоги", Юрія Косача, що прибув на премієру зі Львова.
Львівські вісті
20.01.1944